«Доня, потерпи, лягай спати, поки "добрі дяді" жирують…»

Печать

Мені, як і кожній матері, не хочеться слухати плач своєї голодної доньки, тому що мамі на податки тільки й вистачає. Сказати їй: «Доня, потерпи, лягай спати, поки «добрі дяді» жирують». Я не маю на це морального права.

Наші урядовці вважають, що народ живе добре, особливо після обрання нового президента. Цікаво, кого вважають наші пани-можновладці народом? Звісно, що не нас!

Якщо далі йти за такою логікою, то все, що кажуть Януковичі-Азарови-Тигіпки - правда, а Податковий, Митний, Житловий, Трудовий кодекс та Пенсійна реформа – найкращі для «народу».

І це не дивно. Бо ж ніхто не зважає, що більшість тих, хто торгує на базарі, і не тільки, відкрив свою справу, бо іншого виходу не було. Фабрики і заводи були знищені та порізані на металобрухт «прихватизаторами», а працівники викинуті на вулицю. Бюджетників, вчителів та медиків, а заразом і армію, посадили на голодний пайок. Тому люди давали самі собі раду, хто як міг, але хтось і не зміг…

Нікого не хвилюють набрані кредити в банках, які також належать «народові», а «стрибки» долара та євро повинні компенсувати підприємці та інші громадяни, тоді коли з-за кордону мільярди пішли в «чиїсь» кишені. А в бізнесі найбільше цінується не вміння заробляти гроші, а порядність в розрахунках, надійність та довіра бізнес-партнера.

Ми не повинні бути рабами, ми – вільний український народ, який заслуговує на кращу долю. Ми – народ і влада в країні, а ті, хто вважає себе «народом», - наші наймані працівники, які жирують і безконтрольно транжирять сплачені нами податки, якими обклали мало не кожного. Я проти знищення мого народу!

Чому люди мовчать? Невже кожен чекає, що хтось зробить це за нього? Так не буває. Лише спільними зусиллями ми зможемо розірвати цей ланцюг аморальних дій чиновників. Можливо, хтось не вірить у це і вже давно опустив руки, але я вірю!

Вірю у те, що у нас є вибір: або відстояти свої права і бути людиною, або залишитися підневільними системі. Ми переможемо гуртом, чим більше нас буде, тим швидше ми піднімемось на ноги, бо не соромно впасти, а соромно не піднятися.

Я вірю в те, що Бог тим, кого любить, посилає страждання для очищення душі та випробування для зміцнення духу. А нам їх випало чимало! Ми повинні стати сильними духом та вибороти щастя і гідну Державу для своїх дітей.

Печать
Выбор читателей