Революція відміняється

Печать

Новини з Росії: у стрічці внизу – «Дозволено протестувати. Російська влада дозволила провести мітинг протесту 10 грудня». У той момент стало зрозуміло – революції в сусідній країні не буде. Може, то і краще, бо чим закінчуються російські революції – усі бачили в 1917 році. «Не приведи, Господи, побачити російський бунт…»

І в Україні наразі другої Помаранчевої революції не передбачається. Попри тотальне і справедливе незадоволення владою, попри всі негаразди.

Логіка наших чорнобильців, матерів-одиначок, підприємців і всіх решту теж недалеко втекла. Вони, хоч і не конче просять дозволу, але вагомою складовою їх вимог є пільги. Хто розпоряджається розподілом пільгових фінансів? Та ж таки влада, проти якої і протестують. Так що «революція», яка починається з тиску на владу заради пільг, не видається надто багатообіцяючою.

Це не значить, що маємо відмінити будь-які пільги і лишити потребуючих на ласку Божу і благодійних організацій. Але сама пільга – річ з подвійною природою. Нікому і ніколи не вдавалося обґрунтувати пільги раціонально, тому що з точки зору економіки пільга тільки виводить гроші з обороту у «бюджет проїдання» і найбільше від неї благо – тимчасово підвищена купівельна спроможність населення. Простіше кажучи, раз на місяць пенсіонери і решта пільгових категорій приходять на базари і супермаркети та купують «залізну рацію» на наступний місяць.

Тому пільга – це завжди акт ласки. Її дають, виходячи не з економічних міркувань, а з міркувань моральних. Перша з таких моральних спонук – це співчуття до тих, кому в житті пощастило менше. З такого трактування пільги виростають горді відмови від них, «аби мої діти з чужої руки не їли». На співчутті і шляхетності побудований ентузіазм благодійників.

Є і інша моральна підстава для надання пільги. Найзвичайнісінька повага до людини. Більшість пільговиків – люди старші, які віддали державі, в якій живуть, свої сили, час, вміння. І пільга – це своєрідна вдячність держави до своїх громадян.

І громадяни ці також мають вибір. Бути споживачами пільги «зі співчуття» чи власниками пільги вдячності? Наразі виглядає, що більшість вибирає перше. З чого це видно? А зі спорадичності протестів. Наразі механізм таки – не надали вчасно чи відмінили пільгу – здіймається галас – на вулицю виходять невдоволені – галасують аж доки влада не зробить крок у відповідь. Якщо влада поступиться – заспокоюються, якщо не поступиться – теж заспокоюються.

А якби вибрали буття пільговиками з вдячності? То у другому випадку не заспокоїлися б, навпаки – протести були б ще голосніші. Та й якби влада віддала належне, то продовжували б боротьбу – за щось інше, а так насправді – за власну гідність. Бо її ствердження меж не має.

«Вибивання» пільги з ласки породжує «голодний бунт». Нагадування пільги вдячності породжує «соляні марші» в Індії 1930-х і такі ж марші чорних у Америці 1960-х. Породжує Помаранчеві революції і «роки чудес» – такі, як 1989…

Колись російський дослідник теорії етносу Лев Гумільов написав прекрасну у своїй точності фразу – «Мутація завжди несподівана». Революцію не передбачиш. Але точно знаю, що не може називатися революцією чи повстанням те, що починається з прохання дозволу.

Революція, повстання, бунт – називайте, як хочете, але ці всі речі мають одну спільну рису – завжди несподівані. Ніколи ні в кого не питають дозволу. Нічого не просять. І навіть не вимагають. Вони – беруть. Не можна одночасно боротися з чимось і очікувати від нього пільг. Більше того – якщо очікуєш дозволу чи сигналу, ти не борець. В кращому випадку, солдат для армій майбутньої революції. Йдеться звісно про ненасильницький шлях, але навіть безкровний протест не може відбуватися на прохання.

Революція відбудеться тоді, коли на мітинги перестануть просити дозволу. І коли метою перестануть бути пільги з ласки. Революції роблять ті, хто сподівається на власні сили. І більше ні на кого. А таких наразі не так багато.

Тож Путін чинить не так уже і по-дурному, дозволяючи зібратися всім незадоволеним. Хай постоять, випустять пару. Цікаво лише, чи стане йому розуму не посилати міліції більше, ніж треба?

Тэги: Россия, митинги и массовые акции, революция, чернобыльцы
Печать
Анонс
Анонс
Выбор читателей
Партія Медведчука заявила, що її лідера хочуть убити нардепи Сергій Висоцький, Микола Княжицький та Андрій Левус. Кого, на вашу думку, явно бракує в цьому “списку жорстоких кілерів”?