Черговий «Lost in Translation»

Печать

Одна з головних, на мою думку, бід сучасної української журналістики – використання джерел «другої свіжості» та небажання перевіряти інформацію. Останнім часом інтернетом кружляють новини у стилі «білорусів штрафуватимуть за відвідування іноземних веб-сайтів».

Приміром, на одному професійному (sic) українському юридичному сайті гахнули саме таке повідомлення, взяте з російського перекладу з італійської газети. Тут все примушує завмерти і пополотніти: і гігантський штраф для білоруських громадян, що зайшли, приміром, у ЖЖ, Твітер чи на сайт Путіна, і заборона білоруським підприємствам користуватися іноземними доменами, і відповідальність власників кафе з вай-фаєм за те, що відвідувачі щось зламають в інтернеті, і передача даних про всі походеньки громадян в інтернеті органам держбезпеки. Ліньки шукати, але аналогічні за змістом повідомлення бачив і в уа-ЖЖ (і не одне).

Оскільки йдеться про юридичне питання, вирішив пошукати заради інтересу першоджерело. Ним являється Закон РБ «О внесении дополнений в Кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях и Процессуально-исполнительный кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях» від 25.11.2011 р. № 317-3, який набув чинності 6 січня.

Що ж ми бачимо не за інформацією інтернет-панікерів, а IRL? До білоруського Кодексу про адмінправопорушення додали статтю про відповідальність при користуванні нацсегментом інтернету. Маємо диспозиції трьох проступків та санкції за них.

Фото: Макс Левин

Перше порушення: ті суб’єкти господарювання, які реалізують товари, виконують роботи чи надають послуги на території РБ, повинні розташувати свої ресурси на території країни. Тобто, йдеться про фізичне розміщення серверів саме підприємств чи фізосіб-підприємців на території Бєларусі. Як бачите, нема ніякої заборони відвідувати закордонні сайти. І вже точно нема за такі відвідування штрафів для громадян. Я ще можу зрозуміти італійських журналістів, що неправильно переклали поняття «индивидуальный предприниматель» чи «юридическое лицо», але не можу зрозуміти халявність у роботі українських журналістів, що не спромоглися перевірити інформацію. Зрештою, думаю, що в такій нормі зацікавлені не стільки органи держбезпеки, як податківці та монополісти ринку інтернет-послуг (якщо такі у РБ є), оскільки гроші за обслуговування серверів та податки з них залишатимуться в межах країни, а не йтимуть іноземним операторам. Думаю, що й багато хто з українських партій (причому незалежно від політичних уподобань, від комуністів до націоналістів) були б не проти й у нас запровадити таку ж вимогу.

Друга частина нової статті КпАП, передбаченої Законом № 317-3, вже потенційно торкається ширшого кола зацікавлених. Воно передбачає відповідальність посадовців інтернет-провайдерів, а також інших надавачів доступу до інтернету (комп’ютерних клубів, інтернет-кафе, місць з вай-фаєм) за «порушення законодавства про ідентифікацію абонентських приладів та користувачів, збереження даних про них та надані інтернет-послуги» (цитата не дослівна). Не знаю, які саме у нашого північного сусіда вимоги щодо ідентифікації (треба шукати відповідну нормативку), але й тут не все так апокаліптично – нема відповідальності провайдерів за дії користувачів. Натомість, не зовсім, м’яко кажучи, уявляю, як у білорусів тепер буде справа з вай-фаєм – відстежити хто саме заходив складно… Ну не вимагати ж у всіх навколо паспорт (а ось в інтернет-клубі, таке враження, паспорт вимагатимуть). Щодо збереження даних «хто, куди, коли ходив в інтернеті», то, думаю, це робиться вже давно й успішно, а при потребі – легко передається спецслужбі. Так же, як в Україні, Росії, США, Китаї та решті країн, де є інтернет.

Нарешті третя диспозиція з санкцією теж стосується, як розумію, тільки інтернет-провайдерів та передбачає штраф за необмеження доступу до забороненої законодавчо до розповсюдження інформації. Ну тут зрозуміло, про що йдеться. У РФ, наскільки знаю, теж мають блокувати доступ до сайтів, які судом визнані екстремістськими.

Щодо внесення Законом № 317-3 змін до Процесуально-виконавчого кодексу РБ, то вони супровідні - передбачають надання права складати протоколи про вищевказані порушення та розглядати відповідні справи органам держбезпеки, внутрішніх справ та податківцям.

Ось такі пироги. Білоруська влада – не янголи. Вона просто влада, з усіма наслідками цього статусу. Питання було, власне, в тому, яким інформаційним «продуктом» нас «годують».

Тэги: интернет, Беларусь, журналисты
Печать
Анонс
Выбор читателей
Партія Медведчука заявила, що її лідера хочуть убити нардепи Сергій Висоцький, Микола Княжицький та Андрій Левус. Кого, на вашу думку, явно бракує в цьому “списку жорстоких кілерів”?