Табачниківська «Київська Русь» як діагноз столиці

Печать

Хоча цей блог присвячений питанням вищої освіти, на цей раз я вийду за тематичні межі. Йтиметься теж про освіту, але про шкільну. Певно всі вже чули про бажання міністра Табачника відкрити на лівому березі Києва гімназію «Київська Русь» з навчанням російською та поглибленим вивченням «історії всіх слов’янських народів». В мережі навіть є лист до голови КМДА Попова, де Табачник пропонує (sic!) і розраховує на підтримку.

Фото: Макс Левин

Як ведеться, пан міністр не може не схибити. Серед аргументів каже, що зліва від Дніпра кияни мають лише одну школу з російською мовою викладання.

Водночас на сайті Головного управління освіти та науки можна довідатись, що їх насправді більше. В одній з них викладають лише російською – це школа № 192. Решта - це школи, де лише частина класів із викладанням російською. Ще на Лівобережжі Києва є 10 шкіл, в яких вивчають російську мову.

Школа Кількість учнів, що навчаються російською
192 160
137 15
188 379
224 32
247 62
Ліцей «Інтелект» 85

Проте найважливіше – це не махлювання з цифрами, а принцип, яким нехтують. Звідки ми знаємо скільки треба таких шкіл і де? Йдеться про сам підхід – відкрити школи, не спитавши місцеву громаду. Міністр жаліється, що російськомовне населення не забезпечене школами і пропонує першу ліпшу недобудову віддати під «Київську Русь». З міністром все зрозуміло, його не хвилює забезпечення мовної потреби, він в чергове позірно підтримує своє реноме та ще й під вибори. Але у цій всій ситуації проявилась геть інша проблема Києва – відсутність місцевого самоврядування як такого.

Учитывая то, что в следующем году запланированы государственные мероприятия по случаю 1025-летия создания первой школы в древнем Киеве, предлагаем создать гимназию "Киевская Русь" с углубленным изучением русского языка, а также истории и культуры всех славянских народов— Письмо Дмитрия Табачника главе КГГА Александру Попову

На всіх ефірах Табачник клянеться і божиться, що не втручається у процеси відкриття та закриття шкіл, що все відбувається на розсуд місцевої влади. Як же тоді сприймати маніпулятивного листа міністра -  виконавчої влади - до голови державної адміністрації столиці, тобто ще однієї виконавчої влади? Парадокс в тому, що Табачник знову продемонстрував – Київ безправне місто, безправна столиця. Здоровий глузд каже, що такі питання, як мова викладання в школах, потрібно віднести у відання місцевих громад або ж принаймні провести соціологічне опитування серед місцевих мешканців.

Натомість міністр каже Попову: «відкриймо «Київську Русь» на Осокорках, бо в Києві 21% - це росіяни». Таке собі правило середньої температури по лікарні.

P.S. А спеціалізація школи «історії всіх слов’янських народів» мені нагадує одну анекдотичну ситуацію. Колись після війни треба було почати досліджувати «новоприбулі» держави соцблоку – вирішили створити підрозділ в Академії наук. Спочатку нарікли «Інститут слов’янознавства», але що ж робити з Угорщиною та Румунією? Бідкались-бідкались і вирішили додати: «Інститут слов’янознавства та балканістики». Ось так, про все і ні про що.

Тэги: Киев, русский язык, школы, Дмитрий Табачник
Печать
Читайте в разделе
Выбор читателей
В.о. директора департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції призначено 23-річну Анну Калинчук. Ваша реакція з цього приводу?