Нафталіновий сопух епохи

Печать

Неконфіденційна цидула прем’єр-міністру України - от “некой” письменниці Матіос

Частина перша

Чуєте, Миколо Яновичу! Та я би на Вашому місці не те що штанці спустила із Ваших радників і політтехнологів – я би їм пальці у двері встромляла і витягувала, прищемлювала би і знову витягувала.

Фото: Макс Левин

Ні-ні, Боже збав, я на Ваше місце і оком не веду, ба більше того – навіть мера Боярки не «підсиджую»: я поки що часник на зиму саджу та город  перекопую, пам’ятаючи Ваші агрономічні настанови зледачілому від добробуту суспільству. Але що вже мені образливо стало цими днями за отих нероб, що рояться навколо Вас, – і слів не доберу. Бо ж підводять Вас до останнього рубежу кабмінівські ледарі – тому я би пальці їм щемила у дверях. І хай би вили на місяць від болю  песиголовці. Бо щоб так осоромити шефа, ну, так, ніби витягнути його з печери і пустити між люди, в ефіри, у зуби отим лютим зміям-ЗМІ! То десь, Вам скажу, на таких радників треба було не один рік учитися!  Хай би призналися, за чиїм «нашіптуванням» так підставили уважаємого чєловека – прем’єр-міністра України. Та ще коли, Господи, коли?!? Я так образно-точно, як Віктор Пинзеник, про час персонально Вашого професіоналізму не скажу, навіть коли би Гарвард був би за моїми плечима! Чули, яку оцінку дав Вашій епосі Віктор Михайлович: «Період стихійного лиха між стабільністю і добробутом». Розумієте, яку історичну епоху уособлюєте Ви, і що роблять  Ваші помічники в момент наступаючого комунізму на українському електоральному полі під час виборчого Армагедону? Шкодять, Миколо Яновичу, свідомо шкодять. Ви такий могутній і не знаєте, як  вибивають  визнання із усіх саботажників і шкідників? То порадьтеся із союзником по парламентській коаліції – комуністом Царьковим. Кажуть, він методичку сучасного НКВДиста дописує. Не думаю, що для Вас він заникає свої галюциногенні фантазії. І раджу  Вам по-сестринськи: заодно брали би Ви Царькова у свої передвиборні поїздки, і бажано, щоби він був у білих туфлях зі стразами Сваровські  – тоді вже точно жоден кривий рот не посмів би Вам заперечити ні про яйця, ні про астрономічні зарплати, ні про з 1 жовтня чергове підвищення соціальних стандартів, як і про багато інших невидимих покращень. 16 грн. збільшеної мінімальної зарплати і 12 грн. пенсії за місяць до виборів  – це сила! Я просто в ударі!

Скажу Вам чесно, в один момент я ледве не запишалася Вашою, Миколо Яновичу, прискіпливою цікавістю до УДАРУ. Знаєте, скільки нині охочих наввипередки норовить сказати комплімент Віталієві Кличку, щоб не запізнитися? А його команді? А там тільки в першій десятці чотири жіночі личка. Послухаєш іншим разом компліменти наших держмужів – так одразу і попливеш шоколадом. А «женское серце падко на ласки», - казав колись Михайло Шолохов. Ви з ним, до речі, знайомі? А вже як почула Ваш пасаж персонально про себе! Вхопилася за голову: коли Вам, бідашечці, і справді тим непомірним державним боргом у $61,5 млрд опікуватися, якщо Ви увімкнули всю свою неповторну елегантність і чарівність, щоб розчулити мало не до кольок жінку-письменницю своєю персональною увагою, таким майже інтимним знанням її творчих студій?! Признаюся, за 30 років скромної праці в літературі щось трохи набралося в мене тих колізій і сюжетів, бо письмо – це також велика геологія і велика політика. Але після Вашого безстрашного згадування про мене… Народні маси «читают и завидуют» - майже за класиком. Ексклюзивнішого ексклюзиву ближчим часом не буде. «И это все о ней», і все по-азаровськи довершено: «Номер 2 в списке УДАРа некая Матиос, писательница».

Тішся, Маріє, тішся, ну, хай не по імені – а все ж знає тебе не перший, але й не другий Чоловік Держави. Бо й справді розвелося тих пісьмєнніков – як папєредніков-кровосісєй! Хіба всіх поіменно запам’ятаєш? Телевізор недавно показував, як уважний Микола Янович слухав і не перепитував, а тільки нотував під диктовку свою розмову з письменником Андрієм Курковим. Навіть «оглушений» космічними барабашками ТВІ не міг приховати, яка глибокоінтелектуальна розмова велася між двома чоловіками. По губах було видно, що, Андрій, здається, говорив французькою, а прем’єр, як видалося мені, відповідав естонською – про перспективи просування української літератури у світі. Курков делікатний, на камери не розповсюджувався, а мені по секрету признався, що рекомендував Миколі Яновичу ближчим часом прочитати мою «Солодку Дарусю» німецькою. А що… добре, що сказав: книжка ось-ось вийде в Австрії, Миколі Яновичу син її привезе, ось щойно від передвиборної виснажливої гонки на Донбасі звільниться, до Відня, мабуть, на круасани подасться, заодно розтлумачить батькові мої буковинські діалектизми в німецькій транскрипції. Буде про що поговорити батькові й синові – про Долю звичайної людини на тій українській території, де лише в першій половині ХХ століття 14 разів мінялася влада. Не все ж у родині говорити про вибори та про розпилюваний держбюджет! Скільки можна! Отож зворушення від згадки мого імені самим прем’єром вже майже сягало апогею – аж тут (пардон), ніби курка з горища капнула: «Кто там читал ее произведения, не знаю. Я лично не читал и читать не буду». Отакої! Боже милий! Я аж перелякалася! Сподіваюся, прем’єр-міністр під час цього признання не тупнув перед поважними людьми у Севастополі ніжкою, як примхливий хлопчик, якого силою змушують їсти манну кашу?! Нє, ну щоб такий інформаційно просунутий чоловік, який власну сторінку у Фейсбуку клацає інтелігентськими пальчиками, дрова через Інтернет нужденним людям постачає, та не знав елементарного, фотографій із книжкових виставок та презентацій не дивився? Не може того бути! Не за лопатами копаті місце під капусту стоять до мене в черзі люди, врешті-решт, а за книжками напевно! А далі мене мало не вхопив кондратій: а може, Микола Янович не читав мене, бо, теє як його… не дістається йому української книжки? Не по блату ж її діставати, якщо на одного українця лише одна книжка на рік друкується! А може… теє, як його… читати йому важкувато? Складнувате все-таки, скажу вам, моє письмо, не кожен букви у склади поскладає. Хоча… Варшава подужала, Мельбурн, Москва і Єрусалим, Нью-Йорк і Берлін і ще пару люду із Президентом включно… А тут таке.

О, нє, кастинг на спічрайтера для Миколи Яновича я би точно не витримала. А жаль – смакувала би прем’єрськими перлами, словник нової мови би уклала, Нобеля, може, би колись за той словник отримала! А так… Зажурилася, я, скажу вам, нешутєйно. А може, Микола Янович не буде мене читати, через те, що я не блондинка і брови мої нещипані? Ага – не тут-то было! Кульова блискавка пронизала усі мої члени: «Она сравнила обелиск на Могиле неизвестного солдата в Киеве в парке Славы с фаллосом. Представляете, до какой степени маразма, подлости надо дойти?!» Упало моє серце в ноги, навіть мої маразм і подлость подалися в затінок, коли наш кабмінівський поліглот заговорив ще й грецькою! Бідний-бідний, перепрацьований  Микола Янович… Як дійшла до цього місця його «спічу» – не гнівалася ніц, хіба була би тулила його сиву голову до свого плеча і ридма би ридала з жалю до нього, бо закралася в мене думка, що нецілований, нелюблений живе на цьому світі наш прем’єр. Бо в нашому селі як? Домашні проводжають главу сімейства на роботу, метушаться біля нього, як біля писанки, і добру справу при тому роблять: діти і внуки пригладжують чуб і поправляють краватку, жінка цмокає то в одну, то в іншу щічку, а при тому язик їй обертається, як воротило: «Дивися, чоловіче, що там на тій роботі робиш, дурниць не мели, начальника свого не підставляй, а як маєш дурне що сказати – набери в рот води, щоб люди не сміялися і дітям не було за тебе встидно». Що скажеш: село – воно і є село. Мудре навіть у час стихійного лиха між стабільністю і добробутом. Але звідки ж нашому прем’єрові знати про неписані звичаї такого далекого від поліглотства українського села?

Але наш Микола Янович – чоловік тонкої організації натури. Плакати побіля нього точно не варт. Я би краще взяла його, як малу чи «болну» дитину, за руку – і помандрувала би з ним а хоч би до самісінького Львова. Для заспокоєння його нервів від трудів державних праведних. Може, там уже у тім Львові дах аеропорту не тече. І я би під час мандрівки розказала би Яновичу, яку історичну роль я йому вготувала – зробила головним прототипом у своїй книжці про Львів. Я то письменниця забобонна - не продаю ніколи майбутніх назв книжок, але тут – ексклюзивний випадок, так що вже, Бог із ним, із тою назвою. А назва цікава, загадкова назва моєї майбутньої книжки: «Прем’єр Кульпарківського уряду». Це, знаєте, мода, змагання таке тепер між українськими письменниками пішли – написати книжку про Львів, з конкретними іменами і конкретними місцями. Ось Курков написав сердечно про Львів, Джемі Хендрікса і про Юрка Винничука. А цими днями вже й Винничук розірвав моє серце своїм «Тангом смерті», де одним із персонажів є Андрій Курков. А мені зась про львівський Кульпарків? Та Андрій Садовий у долоні плескатиме за таку рекламу чудовому місту! Ну, я про Кульпарків детально тут не розказуватиму, щоб не перебирати геть уже всю роботу радників Миколи Яновича. Але на головного героя наш прем’єр  мені таки підходить! Ну, дуже підходить. Високий. Сивий. Неметушливий. Тонкий у стані. У модних окулярах. Без маразму і підлості. Ну, трохи що не Бонд. Але також професіонал. Знає, як наповнювати бюджет. А Львів, -  то та ще штучка… кордон близько, ті хитрі галичани можуть від митарів ухилятися. Там будь-хто не впорається.

Щоправда, мучить мене одна думка про нашого прем’єра… ну, майже інтимна… Здавалося б, такий солідний, витриманий, – і на тобі: при такому чесному народі! При ветеранах! У публічному місці! У Севастополі! Уголос! Напередодні виборів! Грецькими словами! Так необачно проговоритися про те, про що сам кожні 19 секунд думає! Ні, щоб стриматися, язик прикусити чи руку в кишеню для рівноваги засунути! Так ні – весь Чорноморський флот має знати, про що думає український прем’єр тричі на хвилину за тиждень до виборів! Питаєте, звідки я знаю, про що прем’єр думає? З науки. Академічної. Вчені давно розсекретили дослідження, що про отой страм, про «оте»… ну те грецьке слово з моєї книжки, що так майже передінфарктно вразило нашого цнотливого  прем’єр-міністра, який не читає і читати не буде (Ванга якась, а не Азаров!), кожен здоровий чоловік думає кожні 19 секунд на хвилину. Кожні 19 секунд! А чому б йому про те думати, як наш прем’єр, що б там не цвенькали недоброзичливці,  – хлопець хоч куди – міцний горішок, басейн відвідує, персональний масажист рівень тестостерону в організмі його контролює?! Оце очільник уряду! Уявляєте режим он-лайн здорових сучасних урядовців? Середа. Засідання Кабміну – і кожні 19 секунд дивне шарудіння костюмами від Бріоні повним складом уряду за прикладом прем’єра!… Тут будь-яка стабільність скаже «тю-тю»!

Ох, слухаю глибокодумний прем’єрський новотвір «дапашліви» - і заздрю: уміє! Уміє, як і я, метафорами говорити наш прем’єр. Мо, колись з’ясується, що він ще вірші пише, що ми ще й колеги?! Бо я довго мізкувала: що воно таке – «дапашліви» –  а воно, виявляється, тотожне отому грецькому символу, який відвертає зло. Греки придумали, не я. Греки знали, яка частина організму символізує чоловіче творче начало, силу природи і функцію Творця. Хух! Мабуть, складно, як для нинішнього очільника Кабміну – йому про знижки за російський газ, а не про грецькі символи годилося б думати. Бо що той корінь? Недарма в єгипетській і греко-римській традиціях phallus (корінь) використовували на кладовищах як символ воскресіння і оновлення життя. І де там була наруга і мародерство? І за що там привид буцегарні? Ось і думаю: а може, згадуючи мене добрим словом перед зачудованими від грецької мови прем’єра ветеранами, прем’єр мав намір тим коренем підняти полеглу вкраїнську економіку? Піди знай, що у прем’єра на думці за  тиждень до виборів, і навіщо йому було так перейматися метафорично вжитим мною у книжці коренем, коли той корінь воскресіння – ви не повірите – ось уже  два роки не дає спокою багатьом найвищим посадовцям моєї країни, а вони не дають спокою мені?! Тепер і прем’єра підсадили мені у промоутери. А навіщо? Не інакше, як змова. У мене більше двох десятків книжок – а вони спромоглися прочитати і запам’ятати одне-єдине слово. І те, видно, виявилося для декого задовгим. Кажуть, наші державотворці якось більш звичні до коротшої метафори.

І знов, Миколо Яновичу, я лупила би шкіру з Ваших радників, помічників і шкідників! І то лупила би пасами, як найлютішим ворогам, отака я немилосердна, бачите, бо брешуть вони Вам – аж гай шумить, і не соромляться, і Бога в череві не мають Навіть мій таємний фаворит  Дмитро Володимирович Табачник Вам не порекомендував би таке зморозити, як зморозили Ви у аномально теплому осінньому Севастополі – бо Табачник мене любить по-справжньому: з олівцем мої книжки читає! І рекламу, скажу вам, коштовну робить. А яку рекламу мені зробили Ви з допомогою своїх радників?! Отож бо, що аномальну, ще й на всю країну у своїй аномалії зізналися. Воно вам треба було таке фантазувати: «И это событие, оно не вызвало в стране резонанс, не вызвало осуждение, не вызвало возмущения. Эти люди спокойно ходят, спокойно выступают по телевизору, спокойно баллотируются в народные депутаты. Это трагедия для нас с вами", — заявил Азаров на встрече с ветеранами ВОВ и Вооруженных сил Украины в Севастополе 18 октября».   

Нє, я розумію, що можна не знати сезонну ціну яєць, рівень безробіття по країні і середню зарплату запорізького робітника заводу, можна не знати, що я пересуваюся і спілкуюся не так уже й спокійно, але не знати резонансу від «трагедії», завданої мною 2010 року цілій країні… Це вже, пардон, теє-як його… державна втома. Один із улюблених моїх політиків – Анатолій Гриценко часто повторює усім неукам одну повчальну фразу: учите матчасть. Цю фразу я люб’язно переадресовую Вам, пане-товаришу Азаров: «Учите матчасть! И маразм подчиненных». А для особливо нестелепних Ваших радників подаю скорочений комплект документів, які два роки відомі всій притомній Україні. Ці документи найкращим чином характеризують усі рівні маразму нинішньої державної машини і її виконавців. Хіба що за цей час маразматична стабільність в усіх сферах суспільного життя ще більше стабілізувалася. І саме гостра незгода з такою «стабільністю» і бажання допомогти відповідальним політикам «провітрити» країну від таких професіоналів і дають мені відвагу сьогодні бути разом з Віталієм Кличком.

Частина друга

(для поінформованих не є обовязковою)

МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ. БЕЗ КОМЕНТАРІВ (ексклюзивно для Премєр-міністра України М.Азарова):

«19 листопада 2010 р., №644/10, Генеральному прокурору України В.П.Пшонці

У літературній агенції «Піраміда» (м. Львів) вийшла книга – «Вирвані сторінки з автобіографії», автор якої лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка  – Марія Матіос. У книзі, що подається як літературно-художнє видання про сучасність і сучасників, автор М. Матіос у главі «Суворова» (стор.214,215) дозволила собі брутальний випад проти пам’яті воїнів, загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Не до лиця жінці наводити в книзі образливе для ветеранів війни і надзвичайно ганебне порівняння обеліску на могилі Невідомого солдата в м. Києві (цитата із книжки): “…будинок на вулиці Суворова, 3 у столиці – суто письменницький. На радянські часи – елітний. Він затесався між трьох чи чотирьох будинків-колосів колишніх ЦК Компартії, Ради Міністрів і Верховної Ради УРСР, напроти самісінького столичного “фалоса” – пам’ятника перемоги, неподалік Києво-Печерської Лаври...”.  М. Матіос порушила ст.6 Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» та ст.1 Закону України «Про поховання та похоронну справу», допустивши наругу над братської могилою. Ветерани нагально просять Вас, Вікторе Павловичу, доручити порушити кримінальну справу проти М. Матіос за ст. 297, п. 2 «Наруга над могилою, іншим місцем поховання» Кримінального кодексу України та заборонити, вилучивши з продажу, розповсюдження книги М. Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії».  Додаток: на 5 арк. (ксерокопії стор. 2, 214, 215, 367 книги М. Матіос та витяг з Вікіпедії. Інформація для Генпрокурора: «Фалос – (транскрипція грецькою мовою) – збуджений чоловічий статевий орган або його фігуральне зображення.  Голова Ради Організації ветеранів України, народний депутат України П.С.Цибенко.

ххх

02.12.10 – р-10. Першому заступникові міністра Внутрішніх справ України Попкову С.Є. Надсилаю листа П.Цибенка (лист у Генпрокуратуру надійшов 29.11.10) щодо порушення кримінальної справи відносно письменниці  М.Матіос у зв’язку з ганебним порівнянням обеліска на могилі Невідомого солдата та з інших питань.  Прошу організувати перевірку викладених доводів, прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства. Про вжиті заходи прошу повідомити П.Цибенка (дод. на 6 арк.). Заступник Генерального прокурора В.Занфіров.

ххх

06.12.10.  До справи  №38380. Перший заступник міністра ВСУ генерал Попков – заступнику міністра – начальнику ГУ по боротьбі з організованою злочинністю генералу  Черних С.П.  Прошу забезпечити проведення перевірки у відповідності до компетенції МВС, відреагувати, надати мотивовану відповідь ініціаторові звернення.

ххх

08.12.10  Перший заступник міністра ВСУ  С.Черних – начальнику ГУМВС України у Львівській області  генералу Б.В.Щуру. Прошу провести всебічну перевірку викладеної інформації. Ужити відповідних заходів реагування.  Доповісти!

ххх

10.12.10. Особливий контроль до 20.12.10! Управління громадської безпеки. Перший заступник начальника ГУМВС у Львівській області, полковник С.В.Нагачевський – заступникам начальника обласного УМВС полковникам Курочці М.І., Маруняку С.І. Перевірити викладену інформацію! Доповісти проекти відповідей авторові звернення та в МВС.

ххх

17.12.10. Пояснення. Я, інспектор майор Соколовський відібрав пояснення у заступника директора ЛА «Піраміда»…. Місце, дата народження… Освіта… Ст.63 Конституції України роз’яснена. По суті пояснюю: Матіос М.В. у «Піраміді» не працює. (довідка додається).

ххх

20.12.10. Інспектор відділу дізнання Управління громадської безпеки ГУМВСС у Львівській області, майор О.В.Соколовський – заступнику начальника обласного УМВС М.Курочці

Рапорт

Доповідаю, що у мене на розгляді знаходиться лист Цибенка щодо порушення кримінальної справи відносно письменниці Марії Матіос. Проведеною перевіркою встановлено, що книга Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії» видавалася у ЛА «Піраміда». (Це ж треба стільки народу підняти, щоб зясувати те, про що написано у вихідних даних книжки! – М.М.) Як повідомила у своєму поясненні заступник директора …. Матіос не працює в «Піраміді» і проживає в Києві. Враховуючи вищенаведене, прошу зняти з контролю, а матеріали скерувати для розгляду в ГУМВД в Києві.

ххх

20.12.10. Головне управління МВС у Львівській області, заступник начальника, полковник міліції М.І.Курочка – заступнику начальника ГУМВС  у м. Києві полковнику міліції Пасльону О.О.  Скеровую матеріали по зверненню Цибенка щодо М.Матіос, оскільки остання проживає в м.Києві. Додаток на 11 стор.  

ххх

28.12.10. Заступник начальника ГУМВС в м.Києві, полковник міліції Пасльон О.О. - начальнику Печерського РГУ, полковнику О.М.Школьному.      Опрацювати, здійснити перевірку, вжити заходів.

ххх

4.01.11.  Заступник начальника ГУМВС України в Києві, полковник В.Гайченя - начальнику Печерського РУ ГУ МВС, полковнику О.М.Школьному.  Доповісти матеріали перевірки!

ххх

05.01.11. Начальник Печерського РУ ГУ МВС, полковник О.М.Школьний - заступнику начальника, полковнику Самуйлову С.Ю, Діордіца Р.О.        Терміново встановити місце знаходження письменниці та допитати!

ххх

11.01.11. Дільничний інспектор Печерського РУ ГУ МВС, старший лейтенант Онишко С.В. «відбирав письмові пояснення» у мешканців будинку, який стоїть «напроти «фалоса».

ххх

11.01.11. Довідка  «Печерськжитло», державна адміністрація комунальних підприємств по утриманню житлового господарства. Матіос Марія Василівна за адресою Суворова на даний час не зареєстрована і ніколи не була зареєстрована.

ххх

11.01.11.«Генеральному прокуророві України В.П.ПШОНЦІ, Міністрові внутрішніх справ України  А. В. МОГИЛЬОВУ

Шановний Генеральний Прокуроре України!

Події, що розгорнулися навколо мене з кінця минулого року  з «благословення» Генеральної прокуратури України та міністерства внутрішніх справ і тривають досі, змушують мене публічно звернутися до Вас із низкою запитань, оскільки я є відомою публічною людиною в Україні та поза її межами, а сферою зацікавлення прокуратури та міліції стала моя публічна діяльність, а саме – письменницька творчість.

Нагадаю, що 17 грудня минулого року із посиланням на доручення Генеральної прокуратури України працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова (відділ боротьби з організованою злочинністю)  розшукували «громадянку Марію Матіос» у приміщенні львівського видавництва «Піраміда» з метою вилучення з продажу моєї книги «Вирвані сторінки з автобіографії».Працівники видавництва пояснили співробітникам міліції, що письменниця М.Матіос мешкає в Києві і попросили надати  документи для пояснення причини розшуків. Після телефонних перемовин зі своїм начальством міліціонери відмовилися показувати документи, які мали при собі, лише з відстані продемонстрували якесь доручення та ксерокопії сторінок моєї книжки. Історія незалежної України не знає жодного факту намагання вилучити книжки Шевченківського лауреата з продажу силами правоохоронних органів та ще в такий «оригінальний» спосіб!  

Мене як письменника і звичайного громадянина цікавить: яке засекречене доручення Генеральної прокуратури України виконували працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова, що з ним заборонено було ознайомити працівників видавництва, автором якого я є вже дев’ятий рік і де я видала більше 13 книжок, які здобули усі найвищі літературні та державні нагороди в Україні, перекладені за кордоном та мають незмінний попит читача?!  Мене цікавить, який стосунок до мене та до моєї творчості мають правоохоронні структури України, зокрема, міністерство внутрішніх справ, дільничні інспектори якого із посиланням на розпорядження Генерального прокурора України опитують мешканців будинку у Києві, де моя родина мешкала свого часу, змушуючи їх підписувати відповідні свідчення щодо мене? Так, 11 січня цього року, працівник міліції Печерського району у м. Києві робив обхід 9-поверхового будинку, в якому наша родина наймала квартиру ще за «царя гороха», і розшукував «громадянку М. Матіос», як розшукують злочинців, та демонструючи розпорядження Генерального прокурора та ксерокопії сторінок моєї книжки (цю інформацію надаю за  згодою одних із багатьох «опитаних», колишніх моїх сусідів по найманій квартирі – лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, ветерана Великої Вітчизняної війни, письменника Анатолія Андрійовича Дімарова та його дружини Євдокії Несторівни).

Такі дії працівників правоохоронних органів мають всі ознаки шантажу та безпідставного психологічного тиску. І я їх розцінюю як неприпустимі з точки зору здорового глузду та професіоналізму їхніх виконавців, а також як такі, що принижують мою людську честь,  гідність і моє  письменницьке  ім’я, створюють дискомфорт моїй родині та близьким. Я не потребую додаткової відомості подібними засобами. У будь-якого письменника є безвідмовний промоутер його творчості – його читач, а не така одіозна «підтримка багнетами» чи, боронь Боже, силами «Альфи», яка, на мій подив, останнім часом входить у моду в Україні. Таких речей не розуміють і мої літературні агенти та перекладачі в Америці, Німеччині, Франції, Ізраїлі та інших країнах, які про ці дії правоохоронців знають із преси. А вони без найменшої підтримки з боку Української держави роблять усе, щоб про Україну світ дізнавався із перекладів відомих українських книжок, а не із скандальної хроніки навколо українських письменників.  Якщо Генеральна прокуратура України чи міністерство внутрішніх справ мають бажання чи потребу обговорити зі мною літературні чи будь-які інші теми, думаю, немає необхідності збурювати сторонніх людей, вдаючись до мого  «всеукраїнського» розшуку. У час новітніх технологій та високопрофесійних українських «шерифів» у Києві у кліп ока можна знайти відому людину, без демонстрації м’язів і психологічного тиску на людей, які не мають жодного стосунку до сфери його діяльності.  Шановний Вікторе Павловичу! В усій цій історії мене непокоїть одна-єдина думка: як довго і якими силами українські правоохоронці розшукують зниклих без вісти українських громадян, а також тих, що потрапили в біду і потребують справжньої опіки правоохоронних органів, якщо ці стражі порядку вже місяць влаштовують лови на людину, робочий кабінет якої знаходиться на Хрещатику, про що легко довідатися з будь-якої газети чи іншої публічної інформації?! Буду вельми вдячна за відповідь по суті.

З повагою Марія  Матіос, державний службовець 2 категорії 3 рангу,  лауреат Національної премії України імені Тараса  Шевченка, 11.01.11, м. Київ

ххх      

12.01.11 (це вже після появи мого Відкритого листа до Генпрокурора). Перевіркою по адресному бюро №… при ГУ МВС в Києві встановлено, що уродженка … за даними… зареєстрована за адресою…»

ххх

13 січня 2011, 18.05, повідомлення агентства «Интерфакс-Украина»:  Генпрокуратура не давала никаких поручений в отношении украинской писательницы Марии Матиос. Об этом заявил глава ведомства Виктор Пшонка. Пшонка подчеркнул, что Генпрокуратура действует четко в рамках закона, придерживается принципа соблюдения прав и свобод человека».

ххх

Із стенограми виступу міністра внутрішніх справ України А.Могильова у Верховній Раді  України 14 січня 2011 року  (стиль, орфографія та мова збережені):

МОГИЛЬОВ А.В. Дякую за питання. Відповідаю вам по Марії Матіос, відносно якої, по мнению одного из народных депутатов, она оскорбительно высказалась. Он написал по этому поводу заявление в прокуратуру. Подождите. Это не ко мне вопрос. Написали заявление в прокуратуру. Прокуратура после этого направила  к нам эту бумагу допросить эту гражданку, так сказать, известную поэтессу, как вы говорите. Бумага была направлена во Львов, где ее не было, потом пришла в Киев. Адрес, который указывали они, она там не живет. Пришел милиционер, спросил: здесь живет такая-то или нет? Написали ответ, что нет, и бумагу отправили опять  в прокуратуру.   Такі от  переслідування.  Это вы раздуваете мыльный пузырь из ничего».

ххх

14.01.11 ПОВІДОМЛЕННЯ ВЗГ ГУМВС України в м. Києві

Генеральна прокуратура надала доручення відповідним територіальним підрозділам МВС провести перевірку викладених у запиті П.Цибенка фактів щодо книги Матіос, а зібрані матеріали направити до Генеральної прокуратури. Одне з таких доручень отримало Печерське райуправління столичної міліції. Виконуючи вимоги головного контрольно-надзорного органу держави один з працівників Печерського РУВС відвідав будинок, адресу якого авторка називала у тексті книги та спілкувався з мешканцями.  По закінченню перевірки всі зібрані матеріали будуть надані Генеральній прокуратурі України для прийняття рішення згідно чинного законодавства по депутатському запиту народного депутата України».

Ххх

23 січня 2011, 22:21, сайт «Українська правда» . Радник Президента України Герман:  "Ми маємо міліціонерів, яких маємо. На жаль, у нас інших міліціонерів для наших письменників немає».   

ххх

23.01.11.  Цибенку П.С. Прокуратурою Печерського району м. Києва розглянуто звернення щодо видавництва літературною агенцією «Піраміда» книги «Вирвані сторінки з автобіографії» (автор М. Матіос) та незгоди з окремими оціночними положеннями, зазначеними в книзі. Відносини, що оспорюються Вами, носять цивільно-правовий характер та, у відповідності до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на викладене, підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не вбачається. В разі незгоди із наданою відповіддю, Ви маєте право оскаржити її вищестоящому прокурору або до суду.  Прокурор Печерського району м. Києва, старший радник юстиції, Харченко.

ххх

31.01.11, 17.00 Прокурор Печерського району Харченко – начальнику ГУ нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генпрокуратури Білоусу. На ваш усний запит направляю матеріали перевірки за листом П.Цибенка.

ххх

Отже, у спецоперації під кодовою назвою «Держава Самашедших проти одного метафоричного слова в окремо взятому реченні»,  проведеної правоохоронними органами країни упродовж листопада 2010 – лютого 2011 року, були задіяні: Генеральний прокурор України, 3 (три!) заступники Генерального прокурора України, начальник Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України, міністр внутрішніх справ України, 2 (два!) перших заступники міністра МВС,  начальник УМВС у Львівській області, 3 (три!) заступники начальника УМВС, 2 (два!) заступники начальника ГУМВС України у м. Києві,  начальник та 2 (два!) заступники начальника, а також дільничний інспектор Печерського РУ ГУМВС у м. Києві, прокурор Львівської області, прокурор м. Києва та  прокурор Печерського району м. Києва, 10 (десять!) генералів, 9 (дев’ять) полковників, Голова Верховної Ради України, народні депутати України, вітчизняні та світові ЗМІ, громадські організації, сотні відомих і невідомих фанів українського слова, Президент України.

Чи варто після цього роздумувати, який політичний слоган на сьогодні кращий - «Від стабільності – до дебільності»? чи «Від дебільності – до маразму»? Як думаєте, Миколо Яновичу?

Печать
Читайте в разделе
Выбор читателей
В.о. директора департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції призначено 23-річну Анну Калинчук. Ваша реакція з цього приводу?