«Женевська ганьба» замість «Мюнхенської змови»

Печать

П’ять кроків Штайнмайєра, на жаль, або видають хронічну нерішучість Європейського Союзу, або таки свідчать про неадекватне розуміння Української проблеми. Це має тішити Путіна, і засмучувати нас. Дорожня карта очільника німецького МЗС викарбувана в стилі протокольної дипломатії. Слушними маємо вважати лише другий, третій і п’ятий пункти пропозиції. Захід послідовний у наполяганні на виборах 25 травня та активній посередницькій місії ОБСЄ. Для годиться, запропоновано роззброїти недержавні формування й звільнити захоплені адмінбудівлі. Водночас, зовнішньополітичний голос пані Меркель анонсував другий етап перемовин у Швейцарії, а також вторує Путіну в необхідності проведення конституційної реформи в Україні.

Фото: zn.ua

Запропонований Штайнмайєром другий раунд переговорів у Женеві може перетворити цей дискусійний майданчик у тривкий і малоефективний процес. Як показує досвід, після другого, буде третій, четвертий, п’ятий… І так на довгі роки. «Присадити» всіх на нудний женевський круглий стіл – чи не головне завдання Росії. Всупереч поширеній думці, Путіна не цікавить гострий і стрімкий конфлікт з Україною. Його мета – розвезти на нашій території велике багно, змусити нас на десятиліття поринути у міжусобиці, постійну напругу і невизначеність. У блискавичному перебігу подій мала б бути зацікавлена Україна. Час грає на Москву. Генерал Брідлав справедливо переконує, що Росія не вводитиме регулярні війська. Їхні диверсанти роками, а то й десятиліттями можуть виснажувати Україну спалахами насилля на Сході та Півдні України. Цього достатньо, аби вся держава постійно жила як на кратері вулкану.

Врешті-решт, Захід має бути послідовним. Санкції, що за своєю суттю є ультиматумом, мають бути доповнені колективною ультимативною позицією і на переговорах з Росією у Женеві. У Швейцарії зустрічатися без потреби, доки Кремль не виведе війська з Криму і диверсантів зі Сходу України.

Четвертим пунктом своєї ініціативи пан Штайнмайєр підхоплює російський заспів про конституційну реформу з широким залученням регіонів і громадськості. Ця ідея викликає чи не найбільше роздратування. Не так змістом – власне, нагальністю конституційної реформи – як спробою ініціювати її зовні. Дуже прикро, але тут просяться дуже неприємні аналогії з аншлюсом Австрії і захопленням Судетської області у 1938-му. Австрійцям Гітлер нав’язав квазіреферендум, Судетам виснув вимогу щодо адміністративно-територіальної, читай конституційної реформи. Після цих «демократичних» прелюдій Австрія і Судетська область Чехословаччини були анексовані.

Нав’язування конституційної реформи зовні – ознака поганого тону. Це або вияв зневаги до суверенної держави, або спроба втрутитися у внутрішні справи України. Таким чином європейці приймають за основу дискусії кремлівську максиму, що ми – держава, яка не відбулась. Невже не зрозуміло, що Росія прагне заколисати на «конституційній гойдалці» і Україну, і Захід?

Цілком слушно, коли ЄС зі США пропонують кроки для деескалації збройного конфлікту в Україні. Абсолютно неприпустимо, якщо українська Конституція писатиметься у Женеві. Інакше, згодом історики можуть отримати замість «Мюнхенської змови» нову алюзію, яка називатиметься «Женевською ганьбою». 

Тэги: Германия, Украина, Франк-Вальтер Штайнмайер, Женевские договоренности
Печать
Материалы по теме
Читайте в разделе
Топ тема

Выбор читателей