Спецтема
Запрет пропаганды гомосексуализма

Щоб не чекати, коли прийдуть за нами

Печать

“Коли нацисти прийшли за комуністами, я мовчав - я ж не комуніст. Потім вони прийшли за соціал-демократами, і я мовчав - я ж не соціал-демократ. Далі вони прийшли за профспілковими діячами, і я мовчав - я ж не член профспілки. Потім вони прийшли за євреями, і я мовчав - я ж не єврей. А потім вони прийшли за мною, і більше не було кому заступитися”.

Вже понад пістоліття люди продовжують цитувати ці слова німецького богослова Мартіна Німьоллера. Його історія - можливо, головна історія ХХ століття. На початку 1930-х протестант Німьоллер твердо дотримувався нацистських і антикомуністичних поглядів. Але замість віддячити своїм прихильнкам за прихід до влади Гітлер тут же почав війну з “засиллям релігії”: Німьоллера звинуватили в “зловживанні проповідницькою діяльністю” і заарештували, а потім вдруге затримали і відправили в Дахау. Після закінчення Війни пастор глибоко розкаявся за свої нацистські погляди і присвятив усе життя боротьбі з насильством.

У грудні 1948 року Німьоллерівське прозріння спонукало міжнародну спільноту підписати Всезагальну декларацію прав людини. Ідея прав людини полягає в тому, що людина завжди є людиною, і жодна - ідеологічна, класова, расова, сексуальна чи етнічна - відмінність не є підставою для того, щоб вважати будь-кого недо- чи надлюдиною. Україна була серед країн-засновниць ООН і брала участь в затвердженні Міжнародного пакту про права людини, проте в нашій країні він так і залишилися декларацією. Українські законодавці неодноразово нехтували Декларацією прав людини, намагаючись заборонити аборти, обмежити право на мирні зібрання, ввести кримінальну відповідальність за “вільнодумство” і криміналізувати ЛГБТ (лезбійок, геїв, бісексуальних і трансгендерних людей). Після останніх виборів, коли кожен десятий депутат Верховної Ради України - це відкритий націоналіст, марно чекати кращого.

На черзі до затвердження парламентом стоїть законопроект №8711 "про заборону пропаганди гомосексуалізму", що містить низку грубих дискримінаційних положень. Законопроектом встановлюється адмінистративна та кримінальна відповідальність за ввезення, виробництво та розповсюдження продукції, що “пропагує” гомосексуальність. Документ не дає визначення поняттю “пропаганди” і він залишає можливість для довільної інтерпретації, зловживань та санкцій щодо медіа, громадських активістів та правозахисників. 8711 порушує конституційний принцип, яким забороняється прийняття законів та підзаконних актів, що звужують зміст або зменшують обсяг прав гарантованих Конституцією України (ст. 22). Також законопроект порушує міжнародні зобов’язання України в сфері прав людини, узаконюючи дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. І головне: 8711 вводить пряму цензуру, порушуючи права, гарантовані ст. 21, 22, 24 Конституції України та ст. 14 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Законопроектом передбачено до 5 років позбавлення волі будь-кому, хто в позитивному або нейтральному ключі згадає ЛГБТ - в тому числі вірші Сапфо, листування Лесі Українки та Ольги Кобилянської чи біографію Марини Цвєтаєвої.

З одного боку, можна порадіти тому факту, що мислячі люди одностайно засуджують мракобісні ініціативи парламентаріїв. З іншого боку, мало хто чинить їм активний опір. Є хибна думка, що права людини - це проблема другорядна і що гетеросексуали не повинні вступатися за ЛГБТ. Відсоток негетеросексуалів у складі населення України достеменно не відомий, але точно відомо, що малі відсотки не завадили нацистам знищити не лише мільйони євреїв, а також ромів, геїв, слов’ян і звичайних людей. Права ЛГБТ в Україні - це не питання сексуальної орієнтації, а проблема особистої свободи і поваги до будь-якої особистості.

Сьогодні вони прийшли за ЛГБТ - завтра прийдуть за нами. Але ми не мусимо сидіти і чекати, щоб потім розкаюватися, як Німьоллер. 8 грудня, о 13:00 біля станції мето Хрещатик, у Міжнародний день прав людини ми вийдемо на вулицю, щоб нагадати депутатам: в Україні живе не бидло, а нормальні люди, які знають про свої права і будуть за них боротися.

Тэги: законопроекты, митинги и массовые акции, права человека
Печать
Читайте в разделе
Анонс
Выбор читателей
Партія Медведчука заявила, що її лідера хочуть убити нардепи Сергій Висоцький, Микола Княжицький та Андрій Левус. Кого, на вашу думку, явно бракує в цьому “списку жорстоких кілерів”?