Спецтема
Выборы президента США

Що потопило Міта і кому має дякувати Барак

Печать

Дива не сталося. Чинний президент США Барак Обама забезпечив собі перемогу в запеклій боротьбі з конкурентом-республіканцем Мітом Ромні. Загальнонаціональний відрив станом на ранок 7 листопада незначний для країни з 300 млн. населення: лише 700 тис. голосів.

Фото: EPA/UPG

Відрив був настільки настільки незначний, що республіканці попервах мали намір оскаржувати результати голосування у низці округів. Проте їх виявилося просто забагато.

Обама, втративши Північну Кароліну та Індіану, що підтримали його у 2008 році, зумів зберегти за собою перевагу в усіх традиційно демократичних штатах, і натомість мінімально переміг у тих, що вагаються. Зокрема, за Обаму проголосували в Огайо, без якого жоден республіканець ще не ставав президентом.

Це дозволило йому забезпечити собі голоси 303 виборщиків – за мінімальних 270, що їх він потребував для переобрання. Республіканський кандидат зібрав поки що лише 206 виборщиків у кампанії, в якій обидві сторони витратили 6 млрд. доларів, – більше, ніж будь-коли в історії.

Нечесно було б сказати, що цей результат був цілком прогнозований, але його принаймні можна назвати очікуваним. Попри застій і песимізм в економічному кліматі, безробіття вдалося офіційно знизити до 7,9% - за страшний для Обами «поріг непереобрання» (8%).

За 5-6 тижнів до виборів розрив між демократом і республіканцем був такий, якого ще ніколи не вдавалося надолужувати в боротьбі з чинним президентом. До дебатів віч-на-віч розрив узагалі виглядав недосяжним для Ромні, так що демократам можна було б, здавалося, спокійно курити бамбук.

Проте варто віддати належне Мітові Ромні та Полу Раяну – вони доклали всіх зусиль, щоб зробити кампанію, яка здавалася була трохи не найнуднішою в історії, гідною найбільшого на світі шоу. Імовірно, якби голосування відбувалося на тиждень чи два раніше, результат міг би бути реально іншим.

Фото: EPA/UPG

Перемогу Обами забезпечили багато складників, серед яких не останню роль відіграє і дозволене у США голосування до дня виборів, – право, яким скористалися 30 млн. американців. У цій групі президент переміг зі значно більшим відривом. Для Ромні, який постійно мусив доганяти, це стало непереборним викликом.

Хоча чорношкірі й білі продемонстрували певне розчарування в Обамі порівняно з 2008 роком, жінки голосували переважно за нього. Але ключовою групою в його перемозі стали виборці латиноамериканського походження – цей сегмент, приблизно 10% електорату, відлякали агресивні обіцянки Ромні зробити міграційне законодавство жорсткішим і змусити багатьох нещодавніх переселенців «самодепортуватися». Тепер республіканцям належить не тільки переосмислити свої економічно-соціальні позиції, а й зрозуміти, як апелювати до нових груп населення, які вже відіграють вирішальну роль у політичній боротьбі.

Проте, ймовірно, було і ще щось, що робило кампанію Ромні приреченою від початку. Ще у вересні провідний сучасний аналітик Фарід Закарія в журналі Time написав: американська культура тримається на оптимізмі, тож виборці підтримують ті партії, які краще уособлюють цю вартість в даний момент, хоч би яким скрутним він був.

У цьому сенсі республіканці справді дали демократам початковий гандикап, якого так і не змогли подолати. Їхню кампанію супроводжувало невдоволене ниття з приводу нової Америки, з приводу тих змін, які сталися з 60-х рр. минулого століття. Вони посилалися на якесь ідеалізоване бачення старої доброї Америки (якої насправді ніколи не існувало), без усіх цих урядових програм, податків і «понаїхавших».

Сучасна, жива Америка помстилася Америці ковбойській, про повернення до якої скиглили консервативні політики. Обама не був переконливіший, коли говорив про економіку; може, якраз навпаки. Проте він точно був оптимістичніший, живіший і більше спрямований у майбутнє. Чи не стане цей образ самооманою для американців, що підтримали ще 4 роки «змін» під гаслом «Америко, вперед!»?

Фото: EPA/UPG

Для Соединенных Штатов Америки лучшие времена впереди

Переобраний Обама мусить негайно робити щось із економікою, причому на спільній базі з республіканцями, які самі ще не знають, як діяти: ставати в жорстку опозицію чи бути конструктивнішими. Треба чимскоріше продемонструвати послідовну й зрозумілу політику на Близькому Сході і нарешті вичистити Авгієві стайні Афганістану, Пакистану й Іраку. В наступні 4 ркои доведеться також мати справу з агресивнішим Іраном і, може статися, застосувати до нього силу. Нарешті, треба приборкати Китай у торговельному конфлікті.

Це символічно, що саме у листопаді 2012 року дві найбільші світові потуги одночасно проходять цикли зміни влади. Відмінність колосальна – в Піднебесній З’їзди партії, що переобирають Політбюро, відбуваються раз на десять років, і процедури зміни керівників (для яких існує віковий ценз – досвід радянської геронтократії) гранично непрозорі.

Йдеться про замкнуту міжфракційну боротьбу між кількома групами в найвищому керівництві. Партійний з’їзд починається завтра, і хто матиме справу з Обамою в наступні роки – ще невідомо. Проте, за чутками, нове керівництво може бути консервативнішим економічно і більш поступливим. Це добрий знак для Обами, однак висновки робити зарано.

Мы небезразлично относимся к демократическому развитию, экономическому развития и институализации верховенства права в Украине. США будут оставаться последовательными в отстаивании этих ценностей и их установлению в Украине— Джон Теффт, посол США в Украине

Що ж до України, короткочасний прогноз очевидний: дальше похолодання стосунків в найближчі місяці на тлі майже катастрофічної внутрішньополітичної ситуації в Україні, до того ж, за браку бажання Вашингтона втручатися в події.

Довгостроковий прогноз має регіональний вимір: російська політика Обами залишатиметься беззубою, аж поки США зможуть сяк-так вийти з Афганістану. На той час ця качка буде вже, ймовірно, досить кульгавою, щоб утриматися від будь-яких рухів на зовнішньополітичному напрямку і демонструвати обіцяну «гнучкість».

Українські президентські вибори також припадуть на президенство Обами, причому, знов же, на його другу половину. Тим, хто хотів би бачити активнішу гру США в Східній Європі, фактично, вже слід починати чекати на 2016 рік. Але найкраще розраховувати тільки на власні сили.

Тэги: США, Барак Обама, выборы президента США (2012), Митт Ромни
Печать
Читайте в разделе
Анонс
Выбор читателей
Партія Медведчука заявила, що її лідера хочуть убити нардепи Сергій Висоцький, Микола Княжицький та Андрій Левус. Кого, на вашу думку, явно бракує в цьому “списку жорстоких кілерів”?