Події, які вплинуть на ваше життя у 2013 році

Печать

Протягом 2012-го я писав у цьому блозі про різні речі, від африканського відродження до політичної місії Умберто Еко, стараючись, у міру своїх сил, цікаво і зрозуміло, без жаргону писати про події й тенденції поза Україною, на які в самій Україні, зацикленій на маніхейському протиставленні Європа – Росія, уваги переважно не звертають.

Водночас тут знайшлося місце і для таких цікавих для загалу тем як вибори президента США. Спробую тримати цей баланс маргінального й центрального і в наступному році, а з ним, головне, і критичний тон, уникаючи крайнощів і водночас нічого не сприймаючи як належне.

Я підсумував рік, що минає, у вигляді топ-10 тенденцій світової політики. Пріоритет належав подіям, які матимуть продовження в 2013 і наступних роках. При цьому важливо було охопити різні регіони і звернути увагу на значення цих подій для України.

Звичайно, реальний світ бере будь-які людські прогнози в лапки. Проте ж як цікаво повернутися до них за рік, щоб здивуватися, як багато справдилося, і посміятися над передбаченнями, які не збулися.

1. Криза Європи

Тут ідеться не тільки про боргову кризу, у якій опинилися низка країн єврозони. Фінансові й соціальні проблеми тільки каталізували політичну кризу, в яку ЄС сповзав уже не перший рік. Ідеться про колосальний брак довіри до європейських інституцій з боку власних громадян і кризу представницької демократії. Адже Брюссель не володіє повноваженнями, достатніми, щоб розглядати ЄС як єдиний політичний суб’єкт уже тому, що репрезентативність його органів сумнівна. Водночас клопоти з економікою посилюють і відцентрові тенденції в низці окремих європейських країн.

Прогноз на 2013: ЄС не розпадеться і не перестане існувати, як і не впадуть його стандарти життя. Європа залишиться багатою і впливовою. Але поки фінансові і політичні проблеми обопільно посилюються, дедалі слабнутиме єдиний політичний голос Європи, яка повертатиметься від стану єднання до стану егоїстичних національних держав. Сепаратизм усередині окремих країн не матиме успіху через непоступливу позицію Єврокомісії. Заклопотаний власними справами ЄС байдужітиме до Східної Європи і, зокрема, до України.

Для українців: приготуйтеся серйозно списати євроінтеграцію в архів на невизначений термін.

2. Зміна без змін: США і Китай отримали лідерів

США і Китай отримали нових лідерів, які поведуть їх у наступні роки. В обох країнах фактично не змінилося нічого. Обличчя в Пекіні помінялися внаслідок непублічних домовленостей. У Вашингтона внаслідок максимально публічної кампанії залишилося те саме обличчя. В наступні роки і США, і Китай будуть зациклені на внутрішніх економічних проблемах, лише консолідуючи сили для зовнішньої дії. Їхні обережні і не дуже рішучі лідери сприятимуть цій тенденції.

Прогноз на 2013: Обама проведе перший рік свого другого терміну без великих успіхів і провалів. У стосунках із Росією він, імовірно, демонструватиме обіцяну «гнучкість», а надто після відходу з посади Гілларі Клінтон. У Китаї економічні проблеми стануть видиміші через острах нового керівництва перед реформами. Теоретично це може призвести навіть до соціальних катаклізмів і непередбачуваних сценаріїв у КНР.

Для українців: якщо ви хочете, щоб США вплинули на Януковича, ви будете розчаровані. Економічне похолодання в Китаї вразить Україну опосередковано, через глобальну кон’юнктуру.

3. Ендшпіль Багдад – Кабул

Цього року США остаточно покинули Ірак. За рік те саме має статися з Афганістаном. Підсумки десятирічної війни з терором доволі прикрі для американців. «Аль-Каїда» зазнала поразки, проте не знищена, а епіцентр її діяльності просто змістився в Ємен і Північну Африку. Стабільних режимів в обох окупованих країнах не встановлено. Насильству не видно кінця. Після 2014 року міжнародний контингент, вочевидь, усе-таки зостанеться в Афганістані. Проте вийшовши з напрочуд невдалого для себе конфлікту, США вивільнять ресурси для дій деінде, особливо після 2016.

Прогноз на 2013: Ірак зникне із заголовків, тоді як Афганістану стане більше. Нових масштабних терактів не вдасться уникнути; водночас США намагатимуться зробити максимум за останній повний рік своєї присутності.

Для українців: максимально спокійний Афганістан вигідний для більшої диверсифікації гравців у Східній Європі.

4. Іран – Ізраїль: «если завтра война»

Іран багато втратив за цей рік. Насамперед, він мало-помалу програє Сирію, де беззастережно підтримував режим Ассада. Ця поразка підриває всю геополітичну вагу Тегерана як регіональної потуги. Крім того, нарешті даються взнаки санкції, б’ючи по економіці країни. Утім, в Ірану залишається ще один вагомий аргумент: ядерна програма. Ізраїль, який за ослабленої підтримки Вашингтона зіткнувся з підвищеним тиском ізсередини й зовні, заявляє, що цикл для виробництва ядерної зброї буде готовий в Ірані на 90% до літа. Це саме та межа, після якої Тель-Авів обіцяє завдати запобіжного удару. Чи станемо ми свідками невеликої (і чи переможної?) війни на Близькому Сході вже за кілька місяців?

Прогноз на 2013: Тегеран втрачатиме свою вагу за будь-якого розкладу подій, тоді як становище Ізраїлю залишатиметься загроженим, а образ у світі погіршає після можливого удару по Ірану. Проблеми Ізраїлю та Палестини, звичайно, не вдасться розв’язати за один рік.

Для українців: українцям, що подорожують чи живуть в Ізраїлі (або й в Ірані), варто особливо уважно дбати про безпеку впродовж 2013-го, навіть порівняно з неспокійним 2012-м.

5. Арабська весна 3.0

За два роки «арабська весна» має неоднозначні здобутки, як і весна європейських народів 1848 року. Одні країни загрузають у трясовині громадянської війни, як Сирія. Інші живуть очікуванням вибуху, маневруючи між закрученням і послабленням гайок. У тих країнах, де відбулася зміна режимів, панує більш чи менш керований постреволюційний хаос, що нагадує Україну 2005 – 2009 рр. Багато говорять про поширення ісламізму, проте в більшості випадків його загроза перебільшена. Це, втім, не означає, наче ризиків нема взагалі.

Прогноз на 2013: режим Ассада впаде, а сам він, найімовірніше, отримає притулок у Москві і почесне професорство МГУ. Конфігурація наступного сирійського режиму буде важливим фактором, особливо для Ізраїлю, і стане предметом геополітичного торгу в регіоні. В решті революційних країн позиції зміцнять помірковані ісламісти. Проте помірковані ісламісти – не те саме, що «Аль-Каїда». Реальною загрозою для арабських країн є інфляція революції в умовах низької політичної культури і подальша реакція (щось подібне до України), або ж більшовизація революції – за іранським сценарієм.

Для українців: важливо, щоб хаос якомога швидше стабілізувався і не перекинувся на країни-експортери нафти, що призвело б до зростання цін на енергоносії і зміцнення Росії. Відсутність інтересу до світу поза віссю США – Брюссель – Москва і брак кваліфікованої дипломатії може поставити українських громадян під загрозу в низці конфліктів (як це було в Лівії і у нещодавньому випадку з А. Кочнєвою в Сирії). Україна вперше може стати мішенню для джихадистських терактів. Не варто панікувати, але зайва готовність не завадить.

6. На Далекому Сході знову неспокійно

Оглядаючи мапу світу у пошуках чергового перезавантаження, Обама зрозумів, що давно не перезавантажувалася Південно-Східна Азія, і проголосив її своїм наступним зовнішньополітичним пріоритетом. Втім, незвичайні події відбувалися цього року на Далекому Сході взагалі. Заморожені після 1945 р. конфлікти почали танути, як льодовики Антарктиди. Китай і Японія відновили гостру суперечку за острови, що дають доступ до ресурсів шельфу. Японія знову сперечається з Південною Кореєю, Тайвань залишається болючим місцем Піднебесної, а Пхеньян завжди радий додати перцю в регіональні розклади ракетним феєрверком.

Прогноз на 2013: Великодержавний націоналізм повертається в регіон, що донедавна жив під контролем американських авіаносців і остраху перед повторенням жахіть Другої Світової. Китай переводитиме напругу від сповільнення економічного зростання у гру м’язами в «близькому зарубіжжі», вперше за багато століть відчуваючи себе морською державою. Тертя в регіоні зростатиме – поки що без відкритих конфліктів.

Для українців: те саме, що й у п. 2.

7. Африка повертається

Поки Китай буксує, а Індія розбирається зі своєю корупцією, дедалі чіткіше окреслюється тенденція до економічного зростання в політично стабільних країнах «чорного континенту». Африка, маючи дуже маленькі економіки на момент кризи, постраждала від неї найменше. Поки собівартість виробництва в Китаї зростає через більші запити на платню і ціни на землю, Африка стає вигідним місцем для аутсорсингу і подає заявку на наступну адресу «майстерні світу».

Прогноз на 2013: підйом Африки не створить додаткових проблем для Китаю, бо на значну міру перебуває під його контролем. Натомість для самої Африки втримання тренду буде однозначно позитивним моментом. Зародження власного середнього класу і більша заможність спричинять політичні зміни на континенті. Ми дедалі рідше чутимемо про африканські проблеми і дедалі частіше бачитимемо історії успіху. Проте не варто забувати й про їхній темний бік.

Для українців: досить високі шанси, що на сорочці, яку ви купите 2013-го року, стоятиме тавро «Зроблено в Кенії (Уганді, Сенегалі і т. ін.)». Більша купівельна спроможність африканських країн може створити додаткові можливості для українських підприємств, яку Київ, звичайно, змарнує через недолугу і провінційну політику. Україна хіба що експлуатуватиме зв’язки, що залишилися нинішнім керівникам у спадок від дідусів із республіканського ЦК.

8. Сланцева революція 

Технологія видобування важкодоступного природного газу зі сланцевих порід, звичайно, з’явилася не цього року. Проте саме нещодавно вона почала набувати промислового значення, а в останні місяці експерти почали серйозно обговорювати її потенційний вплив на міжнародну політику. Попри численні протести «зелених», часто-густо пов’язувані з великими експортерами традиційних енергоносіїв, очевидно, що луддити зазнають невдачі: технічний прогрес у поєднанні з політичною необхідністю зупинити неможливо. В наступне десятиліття США зможуть задовольняти свої потреби в енергоносіях переважно внутрішніми ресурсами і експортом із Західної півкулі, що зменшить вагу країн Перської затоки. Ще в дальшій перспективі експорт газу до Західної Європи та внутрішні ресурси Європи Східної піднімуть значення Польщі та зменшать вплив Росії на європейські справи.

Прогноз на 2013: найближчий час буде позначений протистоянням між «сланцевим» і «антисланцевим» лоббі.

Для українців: з остраху перед новою технологією, «Газпром» підніматиме ціни на природний газ. Водночас Росія намагатиметься витиснути останні політичні дивіденди з нинішнього становища. Запекла боротьба навколо освоєння ресурсів власного сланцю точитиметься і в Україні. У далекій перспективі Києву нарешті «світить» диверсифікація джерел постачання енергоносіїв.

9. Регулювання інтернету

2012 рік почався горезвісним актом SOPA, а закінчився – грудневою зустріччю представників трохи не всіх урядів планети, присвяченою регулюванню мережі. Політичне поле прагне переформатувати контроль над інтернетом. Не плекайте ілюзій, що він дотепер був територією абсолютної свободи. Проте цього року стало очевидно: період початкового хаосу, в якому в певному сенсі справді було можливе все, добігає кінця. Носії політичної та економічної влади вже вповні використовують інтернет у своїх інтересах, реалізуючи контроль у діапазоні від обмеження доступу до систематичного нагляду. Але вони прагнутимуть структурувати ваш доступ до мережі й посилити контроль як за економічними аспектами використання контенту, так і за інформаційними потоками.

Прогноз на 2013: однозначно виникатимуть нові ініціативи з контролю за інтернетом, і деякі з них буде успішно впроваджено. Це посилить кризу довіри до інституцій політичного та економічного поля, тому побільшає не тільки кампаній на кшталт вимкнення Вікіпедії, а й вірусних розіграшів в дусі нещодавнього фейсбучного мему «Бернська конвенція».

Для українців: Все буде брутально. Після історій навколо Ex.ua та Lb.ua влада начебто облишила інтернет у відносному спокої – до часу. Масштабна зачистка відбудеться ще до президентських виборів 2015 року. Чекайте нових скандалів навколо популярних інтернет-ресурсів, а також нових законодавчих ініціатив.

10. Ваша бездіяльність

Хоча в цьому дуже умовному рейтингу вона стоїть на 10-му місці, ця подія мала би його очолювати. Тут могло б ітися, наприклад, про маргіналізацію руху Occupy, проблематику якого учасники американських виборчих перегонів перевели на комфортний для себе рівень двопартійної дискусії. Або про неефективність соціальних рухів в Україні. Найважливіша подія 2012 року – та, яка не відбулася, бо ви для неї нічого не зробили. Тому що не було часу, було страшно, вас засмоктав інтернет і взагалі ні на що вплинути неможливо.

Прогноз на 2013: Нічого не зміниться. Ви так само й далі активно братимете участь у «срачах» у соцмережах, покладатимете відповідальність на кого завгодно і уникатимете соціальної дії, яка не стосується вас особисто. Бо, справді, проблем багато, але вони завжди бувають у якихось інших людей. Тим часом нас із вами насправді все більш-менш влаштовує, терпіти можна, і в новорічну ніч ми потішимося з того, як чудово вдалося накрутити дулю цілому світу і багатьом-багатьом іншим лузерам, які самі тішитимуться з того, як файно їм вдалося накрутити дулю нам.

Для українців: від решти світу вас відрізнятиме те, що вам тихо заважатимуть жити Янукович, Табачник, Тягнибок і, може, навіть Яценюк із Кличком. Але це вже внутрішня політика.

Щасливого 2013-го! ;)

Тэги: итоги года, международная политика, топ-10
Печать
Читайте в разделе
Выбор читателей
В.о. директора департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції призначено 23-річну Анну Калинчук. Ваша реакція з цього приводу?