Полювання на 1 мільярд доларів

Печать

Досвід успішних реформ, у таких країнах як Сінгапур, Грузія, Польща, констатує переваги проектного підходу при вирішенні окремих проблем чи задач. Натомість в Україні культивують створення різноманітних фондів та комітетів, де розкрадаються мільярди гривень наших з вами податків, будуються нові організації та структури.

Фото: http://versia.ru

Більше того, уже існуючі інституції передаються в руки конкретних чиновників. Так, наразі жваво обговорюється можлива передача "фонду безробіття" та низки інших соціальних установ під контроль Сергія Тигіпка. Якщо упустити розмови про його системні завдання і таке інше, то в «сухому залишку» - можливість розпоряджатися сумами в кілька мільярдів на рік.

Ми ж будемо просто знати, що такий фонд існує, його роботу «координує» міністр Тигіпко і що колись безробіття буде подоланор. Все. Замість цього, я пропоную скасувати цей інститут і сформувати низку проектів-задач, результати яких має бачити та відчути кожен платник податків. Ніяких старих та нових фондів, замість «витання в небесах» - конкретні цілі і цифри, результати. Гроші мають пропорційно спрямовуватися на потреби реальних проектів.

Перше, в Україні так і не сформувалося повноцінного ринку праці з відповідною інфраструктурою. Я роботодавець на виробництві якого працює кількасот працівників. Моя галузь – харчова. Я та мої колеги потерпають від дефіциту якісної робочої сили. Більше того, відсутня мережа яка б дозволила переглянути усі можливі варіанти з числа претендентів. Кадрові агентства та їх «побори» з громадян, відлякують тимчасово безробітних.

Біржа праці працює як фантом: вона є і її немає. Платники податків витрачають мільярди на рік на її утримання, її менеджери так і не створили повноцінної системи обліку безробітних, комунікації між роботодавцем та тими хто у пошуку роботи. Це перший проект - модернізація системи і перетворення фонду на ключового гравця ринку праці; залучення кадрових агентств до цього монстра у якості партнерів на основі франчайзингу чи агентів. Це нові робочі місця і принципово нова філософія боротьби з безробіттям.

Друге, це гроші які отримує громадянин який позбавився робочого місця. Кількасот гривень на місяць і "один на один з ринком праці". Потім, ці принизливі відвідування «біржі праці» щомісяця. Все для «галочки». Чим має займатися безробітна людина? Правильно, шукати роботу, вчитися, створювати власну справу. «Біржа» має стати біржею, а не касою з видачі «фінансового пайку». Через нові технології люди мають знайомитися з потенційним роботодавцем як це відбувається у соцмережах, проходити навчання за участі тих же роботодавців, долучатися до проектів які, потребують не грошей від громадян, а їх підприємницького хисту. Мій досвід доводить – в Україні тисячі людей можуть стати гарними менеджерами: ті, хто учора займався невеликим бізнесом, можуть, після певного навчання та знайомства з компаніями, керувати управліннями, департаментами і цілими фабриками.

В наступному блозі я розповім про своє бачення реформи щодо подолання безробіття та упередження безробіття серед молоді, розвитку підприємницької ініціативи серед молоді, інтеграції зусиль школи, вузу, міністерства, роботодавця для того, аби молода людина знала про своє майбутнє вже з студентської лави.

Тэги: Сергей Тигипко
Печать
Читайте в разделе
Выбор читателей