Дорога в смужечку до «Межигір’я»

Печать

Країна нині стоїть на порозі повного знищення пасажирських перевезень на залізниці. Після зняття з маршрутів майже півсотні пар потягів, переведення інших на незручний графік (ранній від’їзд і приїзд серед ночі), або збільшення часу пересування в дорозі (старі добрі потяги пропускають непопулярні серед народу, але лобійовані владою Хюндаї) призвело до того, що дешево і зручно їздити по країні стало неможливо.

Пишу цей блог о 3-тій годині ночі на Вінницькому вокзалі. Як я туди потрапила? Приїхала з Києва і тепер чекаю на потяг на Львів. Чекати мені дві з половиною години. Так їду після введення нового графіку вже втретє. Адже купити квитки на прямі потяги Київ-Львів, які відходять в найзручніший час - після дев’ятої вечора - стало неможливо. Чому? Бо потягів не лишилося.

Це кінець туристичному Львову, адже раніше кияни практикували вирватися сюди на вихідні. Нині всі найкращі плани обламуються об «квитків немає».

На фото стандартна ситуація з квитками
Фото: Тетяна Чорновіл
На фото стандартна ситуація з квитками

Причому ситуація з потягами набагато гірша, ніж якщо проаналізувати офіційний графік на сайті «Укрзалізниці». Здається, там просто займаються шахрайством. Наприклад, автор особисто встановив, що потяга Москва-Львів № 211, що відходить о 00.50 з Києва в західному напрямку, не існує. Якщо звертатися в каси вам скажуть на нього не має квитків, натомість він просто скасований.

І очевидно подібна ситуація не лише з цим потягом.

Але навіть неправдива офіційна інформація шокує – згідно розкладу вже в кінці червня у найзручніший час від’їзду на Львів з 21 по 24 лишиться лише два потяги. Як вони вмістять всіх бажаючих?

Цікаве питання: чому 20 років незалежності в Україні існував соціальний залізничний транспорт, попри кризи, економічний безлад початку дев’яностих, а нині, коли у нас згідно офіційних заяв Азарова «немає інфляції, росте ВВП», урядовці вирішили позбавити українців можливості вільно пересуватися країною? Що це за катастрофа?

Очевидно відповідь на це питання полягає в наступному.

Пасажирські перевезення залізниці завжди були збитковими й фінансувалися за рахунок вантажних перевезень. Однак, нині завдяки «реформам» в залізничні сфері прибутки від вантажних перевезень по можливості передаються в приватні кишені. Автор писала, як, наприклад, на початку 2012 року всі вантажні вагони були передані в користування 9-ти приватних фірм, які пов’язані ниточками з найбільшим приватним перевізником на залізниці ТОВ «Лемтранс». А в засновниках ТОВ «Лемтрансу» в свою чергу присутні інтереси Сім’ї. Саме так! Наприклад, співвласник «Лемтрансу» ТОВ «СПС-груп» останні роки завозить різні предмети розкошів в «Межигіря» - двері (1 штука) за півмільйона, люстри за 6 млн., замок дверний (1 штука) 43 тисячі. грн.

Отож десь зверху певно вирішили, що чого викидати великі кошти на фінансування пасажирських перевезень? Краще їх оптимізувати, замінити десятки зручних потягів одним дорогим Хюндаєм, відбити в українців бажання пересуватися країною, а на зекономлені кошти продовжувати розбудовувати «Межигір’я» та інші корисні одному українцю проекти.

А що робити іншим українцям? Мовчати?

Автор написав вже кілька статей на цю тему. А потяги продовжують зникати з маршруту. Отож висновок – статті - не метод. Нині журналістська публікація це має жодного впливу на плани влади. Можливо, краще допомогли би прямі запитання Президенту на прес-конференції. Адже Віктор Федорович реагує лише на ті подразники, які перебувають на відстані не далі кількох квадратних метрів. Однак, нажаль, навіть на День журналіста традиційної прес-конференції для ЗМІ не було організовано.

Отож, як достукатися до глави держави з проблемою залізниці, який, очевидно, сам її і створив і тільки від нього залежить, щоб зменшилися обороти знищення пасажирських перевезень?

Що лишається - приковуватися перед потягом Хюндай?

Автор вирішив спочатку піти легшим шляхом.

Як відомо, Янукович вразливий лише в речах, які стосуються його особистої власності. Тому автор вирішив залишити послання для Януковича на дорозі, що веде у «Межигір’я», яку Віктор Федорович вважає своєю особистою дорогою. Адже він особисто лобіював виділення мільйонів гривень на її реконструкцію з державного бюджету в усі роки свого прем’єрства.

На ній автор і вирішив написати найкоротшу в своєму житті статтю – послання до Президента. Може, хоч це Януковича зачепить?

А позаяк такий жанр вимагає особливої конкретики та лаконізму, напис вийшов хоч дещо грубуватим та радикальним, але головне по темі: «Янукович, руки геть від залізниці».

"Янукович, руки геть від залізниці"
Фото: Тетяна Чорновіл
"Янукович, руки геть від залізниці"

Писати ці кілька слів автор приїхав о 3-тій годині ночі. Якось вже звичка виробилася не спати посеред ночі через пересадку по дорозі на Львів у Вінниці. Дорогу охороняв автомобіль ДПС, але в цій пізній годині патрульні солодко спали.

Тому автору нічого не перешкодило взяти відро з п’ятьма літрами фарби і майже час вправлятися в каліграфії. До речі, поки працювала повз мене у «Межигір’я» проїхало з півдесятка автомобілів, але ніхто мене не здав.

Зупинився правда лише один шикарний мерседес. Чоловік за кермом поцікавився: «А що ви пишите?».

- Янукович, руки геть від залізниці.

Кілька секунд німого здивування.

- Я вам випадково напис не пошкодив?

- Та ні, не хвилюйтесь.

- Ну тоді щасливо.

Чи була якась реакція від Президента на цю творчість?

Щодо цього важко сказати. Але якась реакція точно була. Зранку все «Межигір’я» стояло на вухах - на дорогу нагнали купу народу з відрами фарби кольору мокрого асфальту і вони всю ту красу довго і старанно замальовували.

Ось результат:

Фото: Тетяна Чорновіл

До речі, якщо мені треба було 5 літрів фарби для напису, щоб так щільно замалювати довелося, певно, вимазати всі 30.

Отже, як бачимо реакція на найкоротшу в моєму життя статтю була. Нехай не така, як хотілося, але Віктору Федоровичу таки не байдуже, що написано у нього на дорозі. Тому вважаю є сенс продовжувати цей епістолярний жанр. Може це дасть можливість якось звернути увагу Президента на ті речі, які обурюють громадськість, якщо так склалося, що немає інших способів.

А писати є що? Наприклад, вранці поки працівники «Межигір’я» малювали дорогу Януковичу в смужечку автор був на зустрічі журналістів з керівництвом «Охмадиту». Виявилося, що лікарям цього закладу скасовані премії та доплати. Держава нині їм платить лише голу зарплату - пару тисяч грн. Отож єдина серйозна дитяча лікарня в Україні може залишитися без фахівців. І це, що особливо обурює, зроблено напередодні виборів, коли традиційно всі попередні керівники держави загравали з громадськістю. А нині, виявляється, власнику «Межигір’я» до громадян, як до Марсу. А громадянам до Президента, напевно, ще далі. Але є до його дороги є доступ. Отож варто забути про інтернет, Президент не читає форумів та блогів, краще писати прямо на його дорозі.

Тэги: Виктор Янукович, Межигорье, Укрзализныця
Печать
Читайте в разделе
Выбор читателей
В.о. директора департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції призначено 23-річну Анну Калинчук. Ваша реакція з цього приводу?