Жінка і її вибори

Печать

Аборти - це дуже спекулятивна тема як, наприклад, українська-російська мова чи... противсіхи. Але це тільки якщо дивитися на неї просто, “в лоба” і вирішувати, чи аборт — це людиновбивство чи просто хірургічна маніпуляція. На щастя для охочих посперечатися, це світоглядна дискусія і на обговоренні теми мають свої дивіденди як феміністки, так і віряни, а також політики.

Фото: Макс Левин

Однак їхнім суперечкам ні кінця ні краю зокрема через те, що вони ніяк не дійдуть згоди у засадничій для такої дискусії речі — чи зародок є людиною, чи це просто скупчення клітин. Найцікавіше, що проблема визначення людського зародку це вам не лінійне рівняння, і про жодну однозначну відповідь йтися не може. Відтак, усі роздмухування теми абортів це тільки заповнення інформаційного простору дражливою темою, відволікання від нездатності вирішувати економічні проблеми і т.д.

Пропоную подивитися на проблему трохи з іншого боку і почати...зі спільних тез. Думаю, представники антагоністичних таборів погодяться, що аборт це “небажана” маніпуляція. Хоча б тому, що для жінки це не зовсім безслідне втручання і якщо не зважати на “лірику” на кшталт психологічних проблем (яких вочевидь не матиме жінка, котра вважає аборт просто операцією), аборт може призвести також і до проблем із фізіологічним здоров’ям (різноманітні ускладнення аж до неможливості більше мати дітей).

Інша “спільна” теза — абортів в Україні забагато. Думаю, ні захисники абортів, ні поборники не проти, аби ми слідом за “цивілізованою Європою” покращили свою статистику у галузі утилізації людських ембріонів.

Чому абортів багато? Надія Парфан, активістка Феміністичної Офензиви, у своїй колонці каже, що нам потрібна “сексуальна освіта та доступна контрацепція”, а також вирішення цілісінької низки економічних проблем: “відсутність інфраструктури для людей з дітьми, відсутність можливості придбати житло, відсутність стабільної роботи – ці факти є справжніми причинами, що змушують людей відмовлятися від батьківства”.

Отже, перше: аби контрацепція стала доступною. Тут сперечатися важко. Складно розробити механізм доступності контрацепції в умовах ринкової економіки, але вочевидь, контрацепція стане доступнішою, коли в Україні підвищиться загальний рівень життя, ВВП на душу населення, реальні заробітні плати та інші економічні вигоди та переконливі показники. Колись може. Наразі доводиться миритися з тим, що 1 якісний презерватив коштує аж 5 грн. До речі, сума цілком співмірна із вартістю півлітри пива, яке п’ють не тільки олігархи, а і підлітки на вулицях і то не по пляшечці на день. Мені складно уявити статевозрілу істоту настільки гіперсексуальну, аби її щомісячні витрати на контрацепцію перевищували, приміром, 150 грн на місяць. А якщо врахувати, що “традиційний” статевий акт передбачає участь 2 партнерів за посередництвом одного кондома, то цю суму можна сміливо ділити на 2. Дорого, згідна, але не захмарно, погодьтеся. Від пляшечки пива і навіть від пакетика майонезу і батона можна відмовитися заради високих почуттів.

Акція з роздачі презервативів у Москві
Фото: ye-rektor.livejournal.com
Акція з роздачі презервативів у Москві

Друге — сексуальна освіта, безперечно, важлива і має бути, але для усіх, хто її не мав, достатньо буде запам’ятати та головне — затямити — просту тезу “наслідком сексу без презерватива може стати вагітність”. Можливо, я занадто спрощую сексуальне життя співгромадян, бо ж є і календарні методи контрацепції і температурні, а також різні види “безпечного” сексу та ще якісь там радощі, але, я певна, що якщо ми дійсно хочемо знизити кількість цих не дуже приємних утилізацій ембріонів (ми ж усі хочемо, правда?), то нам досить буде давати собі раду з кондомами і усвідомленням досить простої закономірності.

Третя — проблема державної підтримки батьківства, безумовно, існує. І вона у тому, що держава підтримує молодих батьків “не з того боку” і у цьому Надія Парфан, безумовно, має рацію. Однак тут ми впритул наблизилися до головної проблеми.

Коли статевозріла людина вступає у статеві зносини вона (я в це щиро вірю!) знає, що буває, якщо мати незахищений секс. Можна мати дитину або венеричну хворобу. Не дуже складно це запам’ятати. Коли людина (пара) чекає на дитину, вона знає, що є фінансово і не тільки відповідальною за неї, за дитину. Чи не знає? Ну тобто повинна знати і розуміти. По-моєму, це так само просто і очевидно як і розуміти, що після себе в туалеті потрібно натиснути на зливному бачку і помити посуд після їжі, прибрати, якщо насмітив. Ти вчиняєш якусь дію, а усякі дії мають наслідки. Безумовно, існують винятки! Наприклад, ви маєте оказіональний секс з тим, з ким не плануєте дитину, а у вас порвався презерватив. Сюди ж — вагітності унаслідок згвалтувань та медичні показання. Безперечно, тут прості правила не допоможуть і долі цих зародків вирішують ті, хто причетний до їх створення (а ми не ліземо до їхніх трусів, бо у нас є свої). Але не 200 тис. таких випадків щороку! Варто також пам’ятати, що секс це, безперечно, природньо, але це не неуникний процес, як приміром, фізіологічне випорожнення (перепрошую). І якщо ви не певні, що можете запобігти небажаній вагітності, від статевих зносин прямо зараз можна утриматися (як би фантастично це не звучало)! Адже головна причина абортів не дорогі кондоми, не відсуність садочків і сексуальної освіти, а безвідповідальність статевозрілих, але таких інфантильних громадян.

Адже бабусі, котрі не тільки доглядають своїх онуків, але і утримують 30-літніх дітей, купи сміття на вулицях, статистика порушень ПДР на дорогах тільки доказ того, що у нас, у суспільстві, “щось” негаразд із усвідомленням таких простих, засадничих, речей. Отримав водійське — не порушуй, маєш статеві органи — користуйся ними відповідально, невже це аж так складно, що ми маємо вигадувати якісь законопроекти, мітингувати проти них, дотувати кондоми і памперси. Що ще має зробити держава для нас, аби ми затямили кілька простих правил, для розуміння яких не потрібно закінчувати вишів та вміти подолати дифрівняння в 3 рядки. Кожному одягати?

П.С. Заради справедливості варто сказати, що на практиці виконувати “прості” заповіді не завжди так просто, як тут вище написано. І саме тому, що це жінка у момент, коли варто було б поставити питання про використання контрацептиву знаходиться під тиском або ж у підлеглій ситуації. Абсолютно справедливе твердження, що жінки та чоловіки в Україні не є рівноправними і не тільки на інституційному рівні, а й на рівні ... психологічному, ментальному. Найпростіший приклад, що передовсім спадає на думку: статистично жінок більше, ніж чоловіків і жінка може “боятися” втратити партнера, якщо не погодиться на незахищений зв’язок. Вона може бути фінансово залежна від партнера, котрий не хоче дитину. У неї можуть бути інші причини “ризикнути”. Зрештою, це вона, жінка, залишається із вагітністю сам-на-сам у кабінеті лікаря і багато хто з тих, хто сьогодні вирішують, чи залишити цей людський ембріон і далі розвиватися у собі, потім так само просто можуть залишитися сам-на-сам із маленькою людиною, за котру вони нестимуть цю таку важку для нашого інфантильного суспільства, відповідальність. Тому я щиро зичу сили і наснаги небайдужим до долі жіноцтва феміністам і феміністкам. Адже боротися за те, щоб жінка почувалася вільною обирати ДО значно важче і довше, аніж боротися за вибір ПІСЛЯ.

Тэги: женщины, аборты
Печать
Читайте в разделе
Анонс
Выбор читателей
Партія Медведчука заявила, що її лідера хочуть убити нардепи Сергій Висоцький, Микола Княжицький та Андрій Левус. Кого, на вашу думку, явно бракує в цьому “списку жорстоких кілерів”?