Чому аграрії перекривають автомагістралі?

Печать

Суспільству доноситься одна думка: «Спецрежим ПДВ потрібний лише олігархам», - хоча насправді, він досі рятував всю Україну. Таке враження складається читаючи останнім часом аналітичні матеріали у ЗМІ. Хотілося б трохи пояснити читачам мовою цифр і фактів про що, насправді, йдеться..

Фото: Надано автором

Про спецрежим

Спеціальний режим ПДВ — це спосіб накопичування ресурсів для сільгоспвиробника з подальшим вкладенням у виробництво. Його важко назвати пільгою. Це інструмент, який дозволяє аграріям накопичувати кошти для того, щоб сіяти, збирати врожай, годувати худобу і не беручи жодної копійки у держави конкурувати з європейцями, які мають великі державні дотації та американцями, котрі мають доступ до дешевих кредитів під 3-4 % річних на 20-30 років, на противагу українським 35-40 % на рік-півтора.

Збережені кошти аграрії не забирали собі, а вкладали у виробництво. Розвивали технології, як власні, так і приносили в Україну найсучасніші світові. Тому Україна має перші місця по багатьох експортних позиціях. Тому на полицях магазинів, попри постійні кризи, у нас поки що є доступні українські продукти. Отже, спецрежим ПДВ — це всього лише компенсація відсутності інших видів підтримки таких, як кредити чи дотації.

На запитання, чому саме аграрії мають бути в такому особливому статусі є кілька аргументів. По-перше, це одна з небагатьох конкурентних галузей поряд з ІТ, де Україна посідає перші позиції. По-друге, ми виросли, як сировинна економіка сільгоспродукції, але нам потрібно розвивати переробку, якщо хочемо заробляти більше. Переробка і розвиток власної наукової бази, селекціонування, добрив тощо сьогодні повністю лежить на плечах приватного виробника і потребують значних коштів. По-третє, це питання продовольчої безпеки! Можна прожити без нового дивана, автомобіля, телефону, але без їжі прожити неможливо.

Про структуру

Можливо від спеціального режиму ПДВ і виграють найбільші аграрні підприємства. Але вони ж дають і найбільші надходження до державного бюджету. Галузь загалом на сьогодні створює близько 30 % ВВП і дає до 40 % валютних надходжень. Перша причина — це зберегти флагмана економіки і дати йому можливість стати сильнішим.

Друга причина — це можливості і структура українського сільськогосподарського виробництва. Попри уставлений стереотип, великі агропідприємства переважають переважно у сфері виробництва зернових. Натомість простий огляд статистики (наприклад останнього експрес-випуску) показує цікаві цифри. Утримання великої рогатої худоби — частка населення складає 68,6 %, свині — 68,6 %, вівці та кози — 87,2 %, птиця — 46,6 %. Цікава і виробнича статистика. Виробництво яєць — 42,7 % припадає на частку господарств населення. Виробництво молока — понад 70 %. Продукція овочівництва також понад 70 % виробляється в індивідуальних або малих господарствах. Основною проблемою залишається створення переробки і можливостей для збереження продукції. Більшість цих малих і середніх підприємств не мають доступу до кредитів. Не мають пільг, хоча на 50-70 % забезпечують харчами Україну. Відповідно розвиватися вони могли за рахунок використання спецрежиму ПДВ. Крім того, для більшості малих підприємств тваринництва кормову базу створюють ті, хто займається зерновими і рослинництвом. Без них не буде тваринництва. Тож, від непродуманої податкової політики постраждають не крупний бізнес (який в будь-якому разі знайде обігові кошти), а саме малі та середні сільгоспвиробники.

Третя причина — це непрозорість механізму повернення ПДВ. Фактично ПДВ відбирають і рідко належним чином повертають. Це для виробництва втрачені гроші і найбільше страждають, якраз середні і малі господарства, які не можуть собі дозволити, елементарно, кваліфікованого бухгалтера.

Тож приходимо до того, що поки великі підприємства відчуватимуть труднощі малі і середні просто зникнуть. Олігарх виживе, а от виробник, що гарантує продовольчу безпеку зникне, як явище. Середній клас буде знищено у зародку.

Про різницю між малими і великими

Щоб зрозуміти, чому аграрії, насамперед малі і середні вийшли на вулиці, потрібно розуміти функції, які виконує малий, середній та великий бізнес, а також різні умови функціонування цих видів бізнесу в економіці.

Великий бізнес традиційно має більше ресурсів і можливостей. Він може знайти оборотні ресурси. Він може отримати кредити. За рахунок великих оборотів, він здатний більш ефективно використовувати стандартні технології, наприклад у рослинництві. Разом з тим, він менш гнучкий для перебудови.

Малий бізнес швидше перебудовується і підлаштовується під потреби ринку і конкретної продукції. Разом з тим, у нього сумарно вищі затрати на виробництво одиниці продукції. Крім того, малий бізнес виконує велику соціальну функцію, створює робочі місця і знімає з держави частину соціальних зобов’язань.

Таким чином, у рівних податкових умовах, малий бізнес поставлений у менш вигідну позицію. З цієї ж причини існують різні системи оподаткування, де малому бізнесу надають преференції.

В Україні ж є додаткові реалії. Держава НЕ може повноцінно відшкодовувати ПДВ. Держава НЕ може надавати дотації, як це роблять сусідні європейські країни. Держава поки що НЕ може забезпечити дешевим кредитним ресурсом. Відповідно розвивати профільний аграрний напрямок можна лише створивши інструмент отримання коштів для розвитку. Цим єдиним інструментом на сьогодні є спеціальний режим ПДВ.

Про наслідки податкових новацій

Наслідки можуть бути катастрофічними у політичному, економічному і соціальному плані. В аграрному секторі все тісно пов’язано. Наведу лише основні.

Перше — це втрата цілої галузі, яка годує країну, забезпечує найбільші валютні надходження і формує третину ВВП.

Друге — це різке здорожчання продуктів харчування щонайменше на 45 %. За минулий рік через інфляцію купівельна спроможність українців впала вдвічі. За останній рік ціни виросли в середньому на 66 %. Понад 80 % українців вже фактично живуть за межею бідності, якщо вірити ООН. Більше 70 % доходів витрачається на їжу і сплату житла.

Третє — це інфляція і знецінення національної валюти щонайменше на 50 %, що зробить українців ще біднішими.

Четверте — це знищення власного тваринництва. Вигідно буде вирощувати тільки експортні культури і все. Країна не зможе піднятися від рівня сировинного придатку, на українцях зароблятимуть інші країни світу. Не буде інвестицій у нові сфери і переробку. Розвиненим країнам не потрібна Україна, як конкурент на ринку готової продукції. Тому значну частину експортованої кукурудзи, пшениці переробляють на біоетанол за кордоном, а в Україні практично немає виробництва біопалива.

П’яте — у сукупності різке погіршення економічних показників матиме наслідком підвищення соціальної напруги. Не виключено, що людям (не лише аграріям, як зараз) не залишиться іншого вибору, як виходити на вулиці. Це вкрай небезпечно тепер, коли країна веде війну і перебуває у глибокій економічній кризі.

Сумнівно, що люди почують аргументацію «про лобізм олігархів», коли їхній малий бізнес буде знищено. Після Майдану -2014 люди дуже чутливі до неправди зі сторони влади. Треба пам’ятати, що головною причиною Революції Гідності був обман владою народу. Люди виходили не за ЄС, а проти брехні і аморальності, проти зневаги до волі народу. Над цим варто задуматися і тепер.

Тэги: налоги и сборы, митинги и массовые акции, Налоговый кодекс, аграрии
Печать
Читайте в разделе
Выбор читателей
В.о. директора департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції призначено 23-річну Анну Калинчук. Ваша реакція з цього приводу?