Рекомендувати не можна зобов’язати

Печать

Мабуть, усі добре пам’ятають радянський «мультик» «В стране невыученных уроков», де головний герой ламав голову над тим, куди поставити кому. Від місця розташування цього невеличкого знаку пунктуації залежала доля мальованого персонажу: стратити чи милувати…

Фото: tinypic.com

Але до справи.

Шановний народний депутат Володимир Олійник, який шість років свого ще радянсько-суддівського досвіту відшліфовував потім на стільцях Черкаського обласного комітету комуністичної партії, в одному з коментарів порадив Юрію Луценку написати скаргу на себе.

Як зазначають ЗМІ: «Парламентар наголосив, що рішення європейського суду хоча і є обов’язковими до виконання, але носить рекомендаційний характер».

Маю зазначити: рекомендація – це з латинської «порада», а юридичний обов’язок – це норма поведінки, від якої суб’єкт правовідносин не може відмовитися. Більше того, держава забезпечує таку «обов’язковість» різними засобами державного примусу.

Так от питання - у якому місці заголовку ставити цю маленьку звивину?

Історія цього питання розпочалася у 1997 році, коли Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод набула чинності для держави Україна.

Статтею 46-ю цього документу, яка має назву: «Обов’язкова сила рішень і їх виконання», передбачено: «Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами».

З цією, дуже зрозумілою нормою, кореспондується і частина перша статті другої українського Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - «Рішення є обов'язковим для виконання Україною»

Цим же актом передбачено виплату компенсацій стороні процесу, порушення прав якої визнає суд, за допомогою «рідних» державних виконавців з того ж «рідного» державного бюджету.

Фото: florida-criminal-lawyer-blog.com

До того ще й відшкодування втрат бюджету з доходів тих «суб’єктиків», чиї неправомірні дії призвели до втрати грошей платників податків.

А це вже частина 4 статті 382 Кримінального кодексу України: «Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Отакі знаки пунктуації…

Впродовж року судових процесів Юрій Луценко, який, за версією пана Олійника, винуватий у невідповідності національного законодавства до європейських норм, радив прокурорам вивчати «матеріальну частину» вітчизняного кримінального процесу. Чи була ця порада слушною для обвинувачення, Європейський суд визначить у квітні.

До речі, рекомендації Володимира Олійника не дивували , якщо б він пропонував Юрію Луценку написати скаргу на себе до Басманського суду Москви, відомого справами Лєбєдєва і Ходорковського.

З огляду нинішніх тенденцій в політиці, для цього режиму це було би доречно.

Тэги: Европейский суд по правам человека, Юрий Луценко, Владимир Олийнык
Печать
Читайте в разделе
Анонс
Выбор читателей