Що робити з житлово-комунальними тарифами

Печать

Асоціація міст України звернулася до прем’єр-міністра М.Азарова з проханням списати комунальним підприємствам борги за газ та електроенергію на суму в 14 млрд. грн. Без цього кроку, якщо судити з кількості підписантів, 72 міста України можуть залишитися без опалення. Бо НАК «Нафтогаз України» без погашення боргів не погоджується укладати угоди на новий опалювальний сезон та виділяти ліміти на газ.

Характерно, що серед найбільших боржників не міста, які розташовані на депресивних територіях, а столиця Україна та інші міста-мільйонники. Так комунальники Києва заборгували 1,2 млрд. грн., Донецька - 704,1 млн. грн., Дніпропетровська - 400,1 млн. грн. І саме це дає надію на те, що ситуацію не буде спущено на гальмах, і буде знайдений хоч якійсь компроміс, який дозволить розпочати опалювальний сезон у відповідності до кліматичних змін, а не тоді, коли чиновники нарешті домовляться між собою.

Однак цей компроміс буде суто тимчасовим і не конструктивним. Адже постійно списувати мільярдні борги, як це було зроблено минулого року для підприємств сфери енергетики, а сьогодні очікується щодо теплокомуненерго це - не вихід. Такого марнотратства не можуть дозволити собі й більш багаті країни, тож, годі говорити про те, наскільки така ситуація є неприйнятною для України. Тим більше, що НАК «Нафтогаз України» все одне отримає своє, що, зрештою, проб’є ще одну дірку у державному бюджеті, який нині і так ледь утримується на плаву.

Але ще більшу тривогу викликають викладки, які наводять аналітики Асоціації міст України, аби роз’яснити причини виникнення таких величезних боргів. На їх переконання, це пов’язане з тим, що вартість газу, яку теплокомуненерго дозволено використовувати при формуванні тарифу на тепло для населення ледь не удвічі менша за ту ціну, за якою ці підприємства закупають газ (686 гривень за тисячу кубів проти 1 309 гривень). Проте, якщо ціну в 686 гривень, ще якось можна збагнути, але знов таки лише, за умови того, що в комунальній сфері використовується виключно російський, а не вітчизняний газ. Що само по собі не відповідає ані заявам можновладців, ані елементарній логіці. Бо, тоді виходить, що більш дешевий український газ іде не на кухні пересічних громадян, а потрапляє на підприємства наших олігархів, і все населення України просто їх дотує. Але хто може пояснити звідки беруться оті астрономічні 1 309 гривень за тисячу кубів?! З якої-такої планети постачається таке коштовне блакитне паливо і куди дивляться численні державні органи, на кшталт НКРЄ та НКРРКПУ, основний обов’язок яких і полягає у встановлені економічно обґрунтованих тарифів?!

І що робитиме далі держава, яка після чергового списання боргів таки буде змушена наводити порядок в сфері ЖКХ. А виходів не так вже і багато. Або дати по руках зажерливих посередників, які накрутили розцінки до захмарної височині. Або щонайменше вдвічі піднімати тарифи населенню, аби за рахунок наших з вами, шановні співгромадяни, кишень, продовжити стале надходження прибутку всіляким «паразитам», що наживаються за рахунок спекуляцій на газі та електриці в сфері ЖКХ.           

Чи може вгамувати апетити комунальних грабіжників нинішня влада? Переконаний, що ні. Адже за 2,5 роки нічого окрім суто чиновницької імітації активності в цій сфері зроблено не було. Тому хоче ще раз звернути увагу усіх громадян, які збираються голосувати за цю владу та її явних або прихованих представників на мажоритарці. Це – Ваше право, але потім не дивуйтеся, коли ще до нового року отримаєте квитанції з новими розцінками за житлово-комунальні послуги…

Тэги: ЖКХ, долги, коммунальные тарифы
Печать
Читайте в разделе
Выбор читателей
В.о. директора департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції призначено 23-річну Анну Калинчук. Ваша реакція з цього приводу?