Віталій Кличко, можливо, інший

Печать

Спискові вибори породили шкідливу тенденцію штучного залучення до української політики співаків, акторів, спортсменів, журналістів тощо, які не збиралися йти туди за покликом душі. Просто хтось десь приймав «технологічні» рішення про електоральну доцільність використання у списку більш-менш позитивно відомого імені як притягального елементу для поверхових виборців.

Фото: klitschko-brothers.com

Зі свого боку, більшість запрошених «зірок» радо користалися щасливим моментом і спонтанно долучалися до нових ролей, мало усвідомлюючи, що доля визначила їм не цей життєвий шлях. Правда «здібності» борця Ельбруса Тедеєва і баскетболіста Олександра Волкова досі затребувані за призначенням у нашому збоченому парламенті. А ось, наприклад, Олег Блохін, Руслана Лижичко, Святослав Вакарчук напевне без особливої гордості згадують період свого недоречного перебування під куполом Верховної Ради України та вже точно не прагнуть туди знову. Нині невідворотна сила випадку жене «вірною дорогою» співачку Таїсію Повалій та футболіста Андрія Шевченка.

Повернення з хибного шляху до істинного покликання чекає на них пізніше. Хочеться щиро побажати того ж самого і колись відомій неполітичній тележурналістці Ользі Герасим’юк. Сьогодні, за її словами, вона позбулася місця у списку Об’єднаної опозиції «Батьківщина» через особисте рішення Арсенія Яценюка, начебто прийняте всупереч волі Юлії Тимошенко. Тепер на уродженку Пирятина Полтавської області та завсідницю Парламентської асамблеї Ради Європи чекає несподівана «люстрація» в одному із мажоритарних округів Одещини – тяжке, як на мене, випробування для депутатки, що роками тихо й непомітно кружляла на «власній хвилі», далеко від розуміння специфіки польової роботи політика. Співчуваючи своїй однокурсниці по Дипломатичній академії України при МЗС, маю зазначити, що вельми вірогідний невтішний фінал її політичної кар’єри буде логічним. Мандат народного обранця – не «зірковий» аксесуар!

Завершуючи історію з Ольгою Герасим’юк, зауважу, що уявне рятівне «мажоритарне коло» кинув їй в останній момент Віталій Кличко. Проте саме він, на мій погляд, є прикладом принципово іншого, ніж усі вищезгадані «селебретіз», політичного шляху. Його ніхто не запрошував «розбавити» собою виборчий список, як решту. Нагадаю, Кличко прийняв самостійне рішення стати політичним провідником ще у 2006 році. Принаймні так виглядає зовні.

Відтоді він проходить нелегкі випробування, гне свою лінію, маючи на це повне моральне право, хоча б тому, що будь-який діючий сьогодні топ-політик однозначно набагато «мутніше» сходив до вершин влади. Відсутність так званого «політичного досвіду» є незаперечною перевагою Віталія, адже справжня політика є скоріше універсальними видом духовного виробництва гідних представників нації усіх професій. Тому критика за програму, команду і т.п. ніщо у порівнянні з можливою перспективою появи в Україні генетично іншого пострадянського політика.

Йому буде вибачено багато помилок за умови їх визнання і виправлення тому, що Кличко свідомо зробив більш високу життєву ставку на своє легендарне спортивне ім’я та добру репутацію. Звеличити славу, залишитися в історії українського народу – тепер головна мотивація для нього. Пройти даним шляхом до самого державного олімпу можливо лише зберігши честь і совість, у яких Віталію Кличку ще ніхто публічно не відмовляв. Щоб зробити це достатньо просто бути ІНШИМ.                 

Тэги: Андрей Шевченко, парламентские выборы, Виталий Кличко, списки избирателей
Печать
Читайте в разделе
Выбор читателей